Marianna Soronevych
Багато наших читачів переконані у проведенні в Італії легалізації у вересні 2018 року, тобто у виході урядової постанови, яка дасть нелегалам можливість отримати дозвіл на проживання. Спробуємо розібратися чи справді це так.
В українській громаді існує легенда про те, що «легалізації в Італії виходять що 5 років», яку користувачі часто поширюють у соціальних мережах.
Останній раз така акція проводилася в 2012 році, тому на вихід санаторії чекали вже у минулому році. Ці сподівання так і не виправдалися, бо вона є аж ніяк не регулярним урядовим заходом. Це – винятковий крок на який іде уряд, узгоджено з парламентом та Європейським союзом.
У квітні 2017 року другий секретар Міністерства внутрішніх справ Італії заявив одному з італійських порталів присвячених імміграції: «Уряд усвідомлює наявність в країні величезної кількості нелегалів, проте ми не маємо достатньої кількості голосів у парламенті ”щоб випустити нову санаторію”. Тобто політика Італії і є тим нездоланним порогом, що перешкоджає легалізації.
Амністії іноземців у попередні роки
У 2012 році узаконити своє перебування в країні виявили бажання 129 814 іноземців. Тодішня амністія була призначена лише для працівників у сфері домашнього господарства, тобто доглядальниць та домашніх працівників, і викликана гострою потребою Італії у людях, які піклуються про дітей та літніх. Перед тим, отримати дозвіл на проживання можна було у 2009 році. Обов’язковою умовою в обох випадках було підтвердження нелегалом його тривалого проживання в країні. Для цього слід було подати відповідні документи. Наприклад: штамп про перетин кордону, документи вироблені у консульському відділі в Італії, довідку від лікаря із вказаною датою, ін.
З того часу, під впливом терористичних актів у ряді країн Європейського Союзу, політична ситуація в ЄС значно змінилися. Незважаючи на те, що вони були організовані особами, причетними до ІДІЛу, імміграцію загалом почали бачити як загрозу європейській цивілізації
Іншою причиною, якою аргументували неможливість амністії у попередні роки, називали загальну економічну кризу. Вважається, що легалізації заохочують приїзд у країну низько кваліфікованих працівників, які створюють конкуренцію на ринку праці. Якщо ж рівень безробіття і так є високим, новоприбулі збільшують напруження у суспільстві.
Як же народжуються слухи про можливу легалізацію?
Крім вищевказаної міської легенди про 5-річну каденцію легалізації, іммігранти часто видають бажане за дійсне, спираючись на висловлювання чиновників та громадських діячів.
На думку Тіто Боері, президента Національного інституту соціального захисту Італії (INPS), країна має потребу у виведенні із тіні працівників-іноземців. Не секрет, що італійське суспільство старіє з кожним роком, а тривалість життя збільшується. В той час, як середній вік мігрантів є значно нижчим: на роботу приїжджають молоді та роботоздатні люди. Офіційні даних INPS не приховують, що пенсії італійцям виплачуються саме із соціальних внесків іноземців. Без іммігрантів Інститут соціального захисту Італії давно б збанкрутував. Тому Тіто Боері виступає за легалізацію роботи, що дасть змогу поповнювати казну INPS за рахунок контрибутів вихідців із інших країн.
На жаль, Тіто Боері не політиком, а його позиція – це думка експерта, яка не змінює порядку денного італійського парламенту.
Ще один голос на користь легалізації нещодавно прозвучав із гуманітарної спільноти святого Егідія. Під час зустрічі із прем’єр-міністром Італії Джузеппе Конте, представники спільноти просили дати «нову можливість іноземцям які, не мають дозволу на проживання» та говорили про потребу Італії у доглядальницях за літніми людьми. За їх оцінкою, нова санаторія вивела б із тіні майже 100 000 осіб. У відповідь прем’єр-міністр не зробив жодної заяви, чи навіть обіцянки, сказавши що це питання не входить у контракт, укладений політичними силами нового італійського уряду.
Коли чекати на наступну санаторію для емігрантів?
Сьогодні при владі в Італії стоїть «Рух 5 зірок» та партія «Північна ліга» – обидві політичні сили відомі своєю антиіммігрантською позицію, що є основною завадою для можливої амністії. Зараз їх основною метою є завадити неконтрольований імміграції із африканських країн, тому легалізація працівників які вже перебувають в Італії є мало імовірною.
Хоча українці вважають себе європейцями, «іншими іммігрантами», проте, як відомо, європейські закони діляться на два типи: ті, які розповсюджується на громадян ЄС та інші – під які підпадають громадяни країн що не входять в ЄС. Отже для українців діють ті ж закони, що і для вихідців з Латинської Америки, Азії чи Африки.
Підсумовуючи вищесказане, на жаль мусимо засмутити тих, хто розраховує на швидке отримання дозволу на проживання в Італії. Вихід загальної санаторії у найближчий час є малоймовірним.
Маріанна Сороневич
Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.
_____________________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.
