“Веселі похорони” та інші давні звичаї гуцулів, які вас здивують - Gazeta Ukrainska

Notizie dall'Ucraina

Сьогодні більшість звичаїв, які свого часу виконували гуцули та інші мешканці гірських районів Карпат, видаються дивними і безглуздими. 

Та ще й нині є багато хранителів традицій, горян, які вірять, що ритуали предків оберігають їх від злого.

Свій домовик

Життя гуцулів завжди було пов’язане з вірою у духів, потойбічні сили, відьом, тощо. Але вони не лише вірили і оберігалися від загадкових сил, але й самі вирощували їх. Гуцули вважали, що з яйця-зноска від чорної курки можна виносити газдівника (домовика). Таке яйце вони носили під пахвою дев’ять днів. Цього побутового чорта називали “хованець”, “антипком”, “служка”.

Шана вогню

Ставлення до вогню у горян дуже шанобливе, прикмет та забобонів, що стосуються вогню, у них чимало. Гуцули вірять, що, коли дитині подати хліб над вогнем, вона обов’язково виросте злодієм. А якщо хто плюне у вогонь, у того на язиці утвориться міхур. Гріхом також вважається кинути у вогонь волосся. Коли вогонь у печі сильно тріщить, гуцул скаже, що до хати прийде розгнівана людина.

Щоб пожежа не поширювалася, треба голому оббігти довкола хати. Для цього ж сусідки перед домом мають обертати сито у напрямку протилежному до того, в якому рухається вогонь. А якщо хата зайнялася від удару блискавки, то загасити вогонь, вважають гуцули, можна тільки молоком.

Запаси зілля

На Юрія на Прикарпатті і Закарпатті збирають чародійне зілля. Увечері до кожного зілля треба доторкнуться палицею, щоб йому не зашкодили відьми. Спати лягали просто біля зілля. При чому не можна розпалювати вогнища, а навколо себе треба обвести коло, щоб захистити себе від нечистих сил. А вже вранці трави починають збирати і перед кожним говорять: “Беру зілля незнаноє, аби було хосенноє”. Йдучи додому з травами, треба уникати всяких зустрічей.

“Веселі” похорони

Гуцули — особливі люди, тож навіть похорон у них особливий і дивний обряд. Померлого тримали два дні, на третій ховали. Вечорами навколо покійника збиралися рідні й сусіди, дяк читав псалми, а після того усіх пригощали горілкою.

Найдикішою традицією гуцульських похоронів є так звані “грушки”. Це ігри, в які бавилася молодь під час похорону, на зразок тих, в які бавилися під час весняних гулянь і весіль. У побуті населення Карпат і Прикарпатської смуги також була традиція грати ігри при мерці. Для цього використовувався макет голови кози, який носили на жердині, схожий на той, який носять на Меланку. Також співали і танцювали, проводжаючи померлого в інше життя.

Верховинці перед хатою, де лежав покійник, розпалювали багаття і сурмили у трембіти. У хаті не пили воду, оскільки вважалося, що її могла пити душа. Якщо хтось хотів сісти на лавку, то дмухав на неї, щоб не розчавити душу покійного.

Труну з дому виносили так, щоб перешкодити померлому відшукати дорогу додому. Покійника виносили ногами вперед через задні двері. Потім тричі стукали труною об поріг хати, щоб померлий попрощався з пращурами і більше не повертався.

 


Коли труну з дому виносили, на тому місці, де вона стояла, розбивали новий горщик. А шлях, яким виносили покійного, посипали житом та ячменем, щоб вдома більше ніхто не помирав.

 

Лікування містикою

У гуцулів є багато рецептів для оздоровлення за допомогою різних містичних обрядів. Хворому, наприклад, миють руки i ноги водою, яку потім виливають на собаку, щоби шкодило собаці, а не йому. А коли весною принесуть з лісу перший букет сон-трави, одну квітку розжовують i ковтають, щоб цілий рік бути здоровим. При першому громі гуцули вважають корисним вдарити головою об камінь i говорити: “Тоді би боліла голова, коли захворіє се каміння”. Коли вперше загримить також добре було б прикусити залізо, щоб зуби не боліли.

Хворого на сухоти на сонці обливають спеціально приготовленою рідиною. У горщик кладуть три головки часнику, заткані у картоплину, три камінці, ложку, п’ять веретен i ножик. Потім у горщик набирають води з поверхні річки з отвором за течією, а тоді до того всього додають попіл і варять протягом трьох діб до сходу сонця з таким замовлянням: “Пропади, хворобо, туди, де кури не кудкудачуть, гуси не гогочуть, куди вода не затікає, сонце не заглядає, місяць не засвітить, а то я тебе голками поколю, камінням розіб’ю, ножем розріжу, водою задушу, ложкою відстороню, веретеном відплету”.

Фатальним днем гуцули вважають середу. Хто того дня захворіє, стверджує повір’я, той неодмінно помре.

Ворожіння на свята

Під час Різдвяних свят, Нового року та Водохреща на Гуцульщині практикують різноманітні ворожіння. У Святвечір газда має відібрати у першого колядника палку i вдарити нею корову, щоб вона стала тільною.

Перед настанням Нового року на печі розкладають стільки гарячих вуглинок, скільки осіб є в сiм’ї, зазначивши, яка жаринка кому належить. Гуцули вірять, що члени сім’ї помиратимуть в тому порядку, в якому згасатимуть куски жару. У ніч на Хрещення гуцули чекають, що відкриється небо. Кому пощастить це побачити, той отримає те, що просить. Вважається необхідним попросити Бога, щоб душа потрапила в рай. А напередодні Водохреща гуцули добре годують худобу, щоб вона не нарікала на господарів. Вважається, що в ніч на Хрещення отримує здатність говорити i худоба, i взагалі всі живі та неживі предмети.

А для прогнозування погоди на цілий наступний рік гуцули ворожать на цибулі. У передвечiр’ї дня заговіння перед великоднім постом посипають сіллю 12 цибулин. Яка з них за рахунком на ранок стане дуже вологою, у відповідному місяці будуть дощі.

______________________________________________

 

Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.