Ринок пpaці за мoтyзкою і xитpi сеньйори: як живyть yкраїнські зapoбітчани в Італії - Gazeta Ukrainska

Думка читачів

Середня зарплата доглядальниці — 7-8 євро за годину, але італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

 

Поруч з овочевими лотками і розкладками з пресою на околиці Риму десятки українців в вихідний день очікують роботодавців. На батьківщині вони були кваліфікованими лікарями, вчителями, юристами, а за кордоном стають різноробочими і доглядальницями.

Станція метро Ребіббія на околиці Риму — шматочок України в столиці Італії. Місцеві жителі тут — гості нечасті, а ось українська мова звучить на кожному п’ятачку.

У неділю невелика площа перетворюється в «український базар». Десятки вантажівок привозять продукти, посилки і пресу.

Ірина Петрощук — з Івано-Франківська. Їй 60, і два роки тому вона приїхала сюди на заробітки, влаштувалася «баданте» — доглядальницею.

Саме на цей «ринок праці» приходять італійці і вибирають собі українську няню, домробітницю або доглядальницю. Десятки наших співвітчизників стоять за натягнутою мотузкою — але, побачивши камеру, вони розбігаються.

«Майже три місяці тут стояла.

Потім підійшли їхати на коллабрію, я погодилася. Працювала на городах, півроку підучила мову, повернулася. Потім знайшла роботу», — розповіла Наталія Кам’яна.

Чотири роки Наталя доглядала за сеньйором: готувала, прибирала, але восени він помер. Тепер жінка знову на ринку — і знову шукає роботу.

«Я заробляла 1200 — але без вихідних. Чотири роки я практично не виходила. Тільки виходила два рази на тиждень, купувала продукти на нас і все. Зараз вийшла — і трошки дивно, чотири роки не виходила, все, що знала — забула», — розповіла жінка.

Середня зарплата тутешньої доглядальниці — 7-8 євро за годину, ділиться волинянка Ніна Гапляк. Але праця, каже, пекельний. До того ж, італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

Директор італійсько-українського товариства, яке тут, на Ребіббіа, вже 18 років консультує наших громадян, — українками захоплюється. Каже, що роботи вони не бояться, мову вчать швидко і асимілюються.

«Головне, ми несемо українську культуру італійцям. Поважати традиції — і старого, і молодого — навчили мене українці. А ще — навчили їсти часник, я тепер не хворію. А, до речі, сало з шоколадом — точно придумали українці», — зазначив президент італійсько-української спільноти Маріо Тронка.

Українці ж — у всякому разі ті, хто працює в Італії нелегально, — рожеві окуляри знімають майже відразу. Журналісти поспілкувалися з десятками наших співвітчизників, і все до єдиного — скільки б не заробляли в Італії, — сходяться в одному: рано чи пізно вони повернуться в Україну.

Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.

 ______________________________________________

Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.