Marianna Soronevych
Італійський острів Джильйо, на скелях якого ще лежить напівзатонулий лайнер Costa Concordia, став своєрідним місцем паломництва. Туди їдуть не лише родичі загиблих і зниклих пасажирів. Побачити на власні очі італійський «Титанік» щодня прибувають сотні туристів. Феномен так званого «туризму жаху і болю» поширюється, попри заклики місцевої влади уникати поїздок на острів.
На палубах теплоходів, що курсують від берегів Тоскани до острова Джильйо, ніде яблуку впасти. Пасажири з відео- і фотокамерами, мобільними телефонами займають зручні позиції. Як тільки видніється на горизонті перевернута Costa Concordia, катер сповільнює хід – і сумне видовище перед вами. «Бодай раз у житті справжній «Титанік» варто побачити!» – шепоче товаришеві один юнак.
Минулими вихідними на острів Джильйо висадилася понад тисяча таких туристів. Зазвичай у зимовий сезон гостей на острові не набереться і сотня.
Декотрі приїздять до місця катастрофи вдруге. Кажуть, що йдуть ніби на цвинтар до рідних.
«Звісно, напівзатонуле судно – негарне видовище, але мене привела сюди цікавість», – говорить журналістам один із туристів. Інша жінка додає: «Я маю почуватися жахливо? Ні, я просто приїхала сюди, щоб зробити знімки, які залишаться у моєму персональному фотоархіві».
У гонитві за сильними емоціями
Дехто навіть намагається орендувати човен, щоб якомога ближче роздивитися рештки велетенського судна. Інші спостерігають за роботою водолазів-рятувальників або журналістів-репортерів. Пара закоханих уловила романтичний момент і цілується на тлі каркасу корабля, що виринає з моря. Так Costa Concordia перетворилася на морський Disneyland.
У затоплених лабіринтах лайнера знайшли тіла поки що вже 16 загиблих. Продовжують шукати понад 20 зниклих пасажирів і серед них п’ятирічну дівчинку.
Що тягне людей на місце трагедії? «Це так, ніби мозок цих людей прагне сильних емоцій, особливих відчуттів. Саме відеокадри, фотозображення, які стали символами, впливають на наш мозок і нашу поведінку більше, ніж ми думаємо. І не має значення, що знімальним майданчиком стає місце злочину або судно, яке йде на дно, головне – бути там присутнім», – пояснює професор-невролог Розаріо Соррентіно.
Тенденція нормальна чи аномальна?
Джильйо – один із семи островів Тосканського архіпелагу, що біля західного узбережжя Італії посеред Тірренського моря. Взимку там мешкає близько тисячі осіб. Після катастрофи круїзного лайнера, що стался 13 січня, на острові відновили роботу бари й готелі, які обслуговують відпочивальників улітку.
Звісно, цими днями філіжанку гарячої кави й канапки вони пропонують не лише рятувальникам та репортерам. Тож місцева економіка має певний зиск від напливу неочікуваних туристів. Та попри це, місцева влада розпорядилася обмежити продаж квитків на теплоходи: слід гарантувати вільне пересування рятівним службам і самим остров’янам.
Феномен «туризму жаху і болю» – не нова тенденція для італійців. Як тільки кримінальні хроніки теленовин повідомляють про новий резонансний злочин, місце події часто стає туристичною Меккою.
Одні засуджують таку зацікавленість, вважаючи її абсурдною й патологічною. Інші реагують байдуже, бо не вважають цей різновид туризму чимось новим або оригінальним. Адже давні пращури італійців, древні римляни, так само йшли до Колізею, щоб споглядати видовища смерті людей і тварин.
Наталка Кудрик, Радіо свобода
