in

“Нова країна” Януковича складатиметься лише з 9 регiонiв?

Спочатку Президент указом №1245/2010 вiд 28 грудня 2010 року зобов’язав Кабмiн “опрацювати питання оптимiзацiї механiзму реалiзацiї державної полiтики на мiсцевому рiвнi”. Потiм, пiд час перебування на Одещинi, вiн дещо конкретнiше натякнув на “напрям думки” Банкової – заявив про необхiднiсть укрупнити райони, i тамтешнiй президентський намiсник Матвiйчук негайно ж вiдреагував на це побажання заявою про намiр зробити це у своїй областi першим – “як експеримент”…

Що ж це за розрахунки вчених, над якими так мiзкує влада?

Як з’ясувалося, таких проектiв сьогоднi готових є декiлька. Про це “Експрес” розмовляв з Сергiєм Адамовичем, заступником завiдувача кафедри теорiї та iсторiї держави i права Прикарпатського унiверситету iм. В. Стефаника, автором фундаментального дослiдження “Соборнiсть та регiональний розвиток у суспiльно-полiтичному життi незалежної України”.

– I як же вченi пропонують дiлити країну по-новому?

– Основних пiдходiв є два. Прихильники одного пропонують будувати новiтню адмiнiстративно-територiальну систему, виходячи з принципу iсторичних субетносiв.

–  Що пропонують прихильники “субетнiчного” принципу?

– Найбiльш наближений до iсторико-етнографiчного подiлу регiонiв проект адмiнiстративної реформи запропонував дослiдник I. Мельник. Вiн вважає доцiльним в основу адмiнiстративного устрою держави покласти 11 земель з досить широкими правами в галузi самоврядування, якi виникли iсторично i мали приблизно однаковий склад населення.

У перелiку цих земель дослiдник називав: Волинь (Волинська та Рiвненська областi), Галичина (Львiвська, Тернопiльська, Iвано-Франкiвська областi), Закарпаття (Закарпатська область), Буковина (Чернiвецька область), Правобережжя (Житомирська, Вiнницька, Хмельницька, Черкаська областi), Гетьманщина або Київщина (Київська, Чернiгiвська, Полтавська областi), Слобожанщина (Харкiвська та Сумська областi), Донбас (Донецька та Луганська областi), Приднiпров’я (Днiпропетровська, Запорiзька, Кiровоградська областi), Чорномор’я (Одеська, Миколаївська та Херсонська областi), Крим (Кримська автономна республiка).

Ще в одному варiантi передбачено створення восьми земель.

– У чому головна суть концепцiй цього типу?
– Лiквiдувати обласний подiл України i запровадити земельний. Це забезпечило би, зокрема, максимальний психологiчний комфорт великим масам людей зi спiльним менталiтетом.

Водночас запропоновано укрупнити iснуючi райони або запровадити нову адмiнiстративну одиницю з вiдродженням iсторичної назви – повiт. Повiти мали б утворюватися на базi сусiднiх районiв (замiсть 20-25 районiв у кожнiй областi мало б бути 5-10 повiтiв).

– Якi варiанти на сьогоднi пройшли найглибше вивчення i пропрацювання центральною владою?

– Науковцi пропонують активно враховувати новiтнi економiчнi зв’язки та новiтнi iсторичнi обставини життя територiй. I хоча бiльшiсть проектiв все-таки пропонує укрупнення регiонiв, є й такi, якi, навпаки, пропонують роздрiбнити нинiшнi областi й таким чином “убити” зародки регiонального сепаратизму.

Пропонувалося створити кiлька управлiнських одиниць (близько 10) на базi економiчних регiонiв, сформованих ще в радянськi часи (Донецький, Приднiпровський, Причорноморський).

Один з варiантiв грунтувався на французькiй моделi i передбачав перехiд до двоступеневої системи: планувалося усунути обласний та районний рiвнi i створити округи на базi 5-6 сучасних районiв (площа 7-9 тис. кв. км. i населення 500-800 тисяч). Одиницею нижчого рiвня мала стати волость (10-15 тис. осiб), i їх на кожен округ припадало б 15-25.

– I скiльки регiонiв передбачається створити за подiбною концепцiєю?

– Експерти iнституту порiвняльного аналiзу ще в 1998 роцi запропонували запровадити на основi виокремлення українських територiально-виробничих комплексiв (ТВК) адмiнiстративно-територiальний подiл на 9 регiонiв: Київщина (в межах Київської i Чернiгiвської областей), Волинь (в межах Житомирської, Рiвненської та Волинської областей), Слобожанщина (в межах Полтавської, Сумської та Харкiвської областей), Донеччина (в межах Донецької та Луганської областей), Запорiжжя (в межах Днiпропетровської та Запорiзької областей), Таврiя (в межах Одеська, Миколаївська, Херсонська областi, АР Крим, як варiант – можливе видiлення АРК як окремого суб’єкта), Черкащина (Кiровоградська та Черкаська областi), Подiлля (Вiнницька, Хмельницька та частково Тернопiльська областi), Карпатська область (Львiвська, Iвано-Франкiвська, Чернiвецька, Закарпатська областi, частина Тернопiльської областi).

– Наскiльки до укрупнень готовi самi регiони?

– Це дискусiйне питання. В принципi українська система управлiння – дуже централiзована. За правлiння Президента Кучми роль Києва в українськiй полiтицi iстотно зросла, це вiдбулося на тлi провiнцiалiзацiї центрiв колись бурхливої полiтичної дiяльностi – Львова, Донецька, Харкова. Такий центризм став причиною слабкостi горизонтальних зв’язкiв регiонiв, їхнi зовнiшнi зв’язки максимально пов’язанi з Києвом. Натомiсть консолiдацiя елiт сусiднiх регiонiв з близькими iсторико-культурними особливостями (за винятком, можливо, донецької в останнi роки) є вiдносно незначною.

– До речi, а у чому, на Вашу думку, полягає успiшний досвiд адмiнiстративно-територiальної реформи у Польщi 1999 року?

– До 1999 року у Польщi дiяв адмiнiстративний подiл, введений з 1975 року. Двоступенева адмiнiстративна структура складалася зi 49 воєводств. Внаслiдок ж реформи воєводств залишилось 16.

У Польщi також вiдбувся перехiд вiд дворiвневої моделi до трирiвневої. До речi, вся адмiнiстративно-територiальна реформа потребувала 10 млрд. доларiв.

– На вашу думку, який формат країни був би найдоречнiшим в теперiшнiх реалiях?

– Як не мене, не варто iгнорувати думку тих географiв, якi вважають, що в цiлому подiл територiї України на областi є в цілому вдалим. Теперiшнi адмiнiстративно-територiальнi одиницi вiдповiдають розмiрам України, iєрархiї соцiально-економiчних центрiв i спiввiдносяться з одиницями регiоналiзованих країн Європи, особливо Францiї, Iталiї, Iспанiї.

Є думка, що доцiльно лише реформувати найнижчу адмiнiстративно-територiальну ланку – райони.  Бо доволi важко даватиметься перехiд до земельного принципу. Почнеться суттєве змiщення у самоiдентифiкацiї громадян у бiк “волинян”, “полiщукiв”, “донбасiвцiв”, “подолян”, “галичан” тощо. Такий пiдхiд може працюватиме на дезiнтеграцiю країни.

А як буде – це рiшення центральної влади.

 

Андрiй ГАНУС, Експрес

Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 0 Середній: 0]

Українська спільнота північно-східної Італії молилися з Папою Римським

Новий сайт Української газети