Marianna Soronevych
Trattamenti di Fine Rapporto(TFR), що його, зазвичай, називають „ліквідаційними грішми”– це частина заробітної плати, яка відкладається роботодавцем для кожного працівника, щоб виплатити йому компенсацію після розірвання робочих стосунків.
Ці кошти зростають із кожним відпрацьованим роком і щорічно переглядаються, враховуючи фіксований коефіцієнт та подорожчання життя. У 2007 році було проведено реформу, яка наразі співіснує з системою, що у даний час гарантує отримання пенсії, системою нагромадження альтернативної пенсії для тих, хто перестав працювати. Така потреба виникла у зв’язку із ситуацією, у яку потраплять працівники, які зараз розпочинають трудовий стаж: після досягнення пенсійного віку вони зможуть отримувати соціальну пенсію у сумі, яка дорівнюватиме 50 % від їх останньої заробітної плати.
Наймані працівники можуть вибрати чи акумулювати ліквідаційні рік за роком, як це було досі, щоб потім мати грошовий резерв до часу, коли перестануть працювати на робочому місці чи інвестувати їх, щоб потім отримати вищу пенсію.
До 30 червня (або протягом шести місяців від прийняття на роботу) усі наймані працівники зможуть письмово повідомити свого роботодавця про бажання нагромаджувати ліквідаційні чи перевести у їх „пенсійний фонд”. Гроші з нього інвестуватимуться у фінансовий ринок, перетво- рюючись таким чином на альтер- нативну пенсію.
Є можливість вибрати між „закритими” фондами, створеними на основі домовленостей між організаціями працедавців та профспілками і призначеними для визначеного типу працівників, та „відкритими”, до яких належать банки, посередницькі організації, страхові та фінансові компанії. Усі ці фонди перебуватимуть під ретельним наглядом державних структур, з метою уникнення краху, який свого часу стався в Сполучених Штатах Америки і «спалив» заощадження тисяч осіб.
Крім вливань TFR з боку роботодавців, поповнювати їх може працівник за власним бажанням, для того, щоб збільшити нагро- мадження. Передбачено навіть заохочення цих доплат. Їх можна буде вилучити із суми прибутку, на яку накладається податок, ці фонди користуватимуться м’яким податковим режимом порівняно із тим, який застосовують до традиційного TFR.
Що ж трапиться, якщо працівник не заявить про своє бажання? Це буде розцінено як „мовчазна згода” і TFR скерують до „закритого” пенсійного фонду категорії, до якої належить працівник, або спеціального фонду INPS.
Для найманих працівників, яких прийняли на роботу до 29 травня 1993 року, передбачено можливість скровувати до пенсійного фонду лише частину TFR, яка не перевищує 50 %, проте навіть у цьому випадку, якщо не буде зая- ви працівника, він переказувати- меться безпосередньо до пенсійного фонду.
Перед тим, як зробити вибір, важливо врахувати, що залишившись у старій системі, можна будь-коли перейти до нової. А ті, хто вибере виплати «ліквідаційних» до пенсійного фонду, зможе змінити тип фонду лише після двох років, але не зможе змінити систему.
Після запровадження реформи робітник матиме право отримувати аванс TFR: ті, хто залишаться у старій системі, після 8 відпрацьованих років можуть отримати 70 % від акумульованих грошей, проте лише для купівлі житла, оплати медичних послуг; а ті, хто перейдуть на нову одразу – усі 75%, а після 8 років – в до 75% від запису для купівлі житла та 30% для особистих витрат.
Коли робітник вийде на пенсію, ті хто обрав стару систему, зможуть отримати усю нагромаджену за ці роки суму від роботодавця, а ті, хто інвестував у пенсійні фонди, зможуть вибрати чи отримувати гроші частинами щомісяця, як додаток до зарплати, чи одразу отримати 50%, а решту, частинами щомісячно.
Що вигідніше? Згідно із думкою експертів, для тих, хто уже близький до пенсійного віку, варто залишитись у старій си- стемі, бо TFR виплачуватимуть лише кілька років, і в результаті альтернативна пенсія буде низькою.
Інша ситуація з молоддю, яка хоче залишитись на постійне проживання в Італії. Протягом останніх років рівень державної пенсії має тенденцію до зниження, тож слід подумати зараз, як забезпечити собі спокійну старість. Прості підрахунки підтверджують цю думку ( від грудня 2003 до вересня 2006 TFR дорівнювало 10.3% , закриті пенсійні фонди 19.8%, а відкриті – 23.9%), проте, враховуючи, що збільшення пенсійного фонду залежатиме від стану ринку, від- соткове відношення може змінитися.
Ельвіо Паска,
переклад Маріанни Сороневич
