in

Міністр закордонних справ України про українців в Італії та місце України на світовій арені

  Інтерв’ю міністра закордонних справ Укараїни К.Грищенка, опубліковане в італійському журналі “Geopolitica. Rivista dell’Istituto di Alti Studi in Geopolitica e Scienze Ausiliarie”

Минулого червня Україна стала центром міжнародної уваги. З одного боку вона прийняла такий важливий спортивний захід як європейська футбольна першість. З іншого стала об’єктом жорсткої критики та точки зору урядів західних країн у зв’язку з вироком через зловживання владою колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Однак, Україна сама по собі має велику стратегічну важливість, незважаючи на той короткий період перебування під прожекторами, оскільки знаходиться на кордоні між Центральною Європою та Євразією і протягом останніх десятиліть є предметом спору між Росією та США.

Даріо Чітаті, директор Програми «Євразія» Інституту вищих студій геополітики та суміжних наук (IsAG, www.istituto-geopolitica.eu), взяв інтерв’ю для журналу «Geopolitica» у Костянтина Грищенка, який наразі є міністром закордонних справ України, колишнім послом у Вашингтоні, Брюсселі та Москві. Мова йшла про двосторонні італійсько-українські відносини, можливості Києва у співробітництві з Євросоюзом, Євразійським Союзом, випадки співробітництва та діалогу, що може розвиватися через утвердження групи BRICS.             
   
 

1. Шановний Костянтине Івановичу, в Італії вже багато років присутня суттєва українська громада, кількість якої є значно більшою ніж 100 тис. осіб. На території України, зокрема завдяки політиці, що сприяла потраплянню закордонних інвестицій, працюють численні італійські підприємці, які спеціалізуються головним чином у легкій промисловості. У світлі цих даних, як Ви оцінюєте двосторонні відносини між Україною та Італією? Які є перспективи діалогу між нашими країнами?

Дійсно, українська громада входить до 5 найбільших іноземних громад в Італії. Наші співвітчизники в Італії займають активну громадську позицію. Силами української діаспори створено понад 40 об’єднань та значну кількість церковних громад. В Італії виходять українські періодичні друковані видання , успішно функціонують українські школи, діють дві україномовні програми.

Що стосується економічних відносин між Україною та Італією, відзначу, що впродовж останніх років Італія стабільно посідає місце одного з провідних торговельно-економічних партнерів України серед країн Євросоюзу та світу. За обсягом товарообігу України з країнами Європи Італія займала третє місце; товарообіг між нашими країнами за підсумками 2011 року склав майже 5,5 млрд. дол. США.

Україна є джерелом значних природних та сировинних ресурсів для італійської економіки (продукція металургійної, хімічної, деревообробної промисловості, сільського господарства). У свою чергу, Італія нас цікавить як одна з провідних держав світу в галузі передових технологій в усіх сферах економіки. Окрім такого важливого сектору як легка промисловість, на сьогодні Україна зацікавлена у стабільному експорті до Італії продукції вітчизняних підприємств, налагодженні промислового виробництва та науково-технічного співробітництва в рамках спільних італійсько-українських підприємств на території України, а також залученні передових технологій та підприємницького досвіду в українську економіку.

Не менш актуальною для нашої країни у торговельно-економічних відносинах з Італією залишається необхідність подальшого збільшення та якісного покращення структури двостороннього товарообігу, утримання позитивного сальдо та наповнення українського експорту готовою продукцією з високою доданою вартістю, у тому числі високотехнологічною, що потребує виваженої економічної програми з модернізації та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва.

На сьогоднішній день український ринок має значний потенціал і всі наявні можливості для розвитку взаємовигідного двостороннього співробітництва, в першу чергу, у таких сферах як енергетика, банківська сфера, аерокосмічна промисловість, суднобудування та судноремонт, сільське господарство тощо.

2. З геополітичної точки зору розташування України має рішучу важливість. Мова йде в першу чергу про найбільшу Державу в Європі. Будучи членом Світової організації торгівлі з 2008 р., Київ бажає наблизитися до ЄС, але в той же час слідкує з великою увагою за розвитком Євразійського митного союзу між Росією, Білоруссю та Казахстаном. На Ваш погляд Україна може складати «вісь поєднання» між цими двома полюсами та запропонувати таким чином міцний внесок у континентальну стабільність?

У випадку України географія є справді вагомим геополітичним фактором. Ми не тільки найбільша за територією країна в Європі. Ми ще й знаходимося в її географічному центрі, тобто якраз посередині між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем континенту.

Розташування на перехресті всіх шляхів може бути як благословенням, так і прокляттям. Так трапилося, що протягом століть це було радше прокляття. Українські землі завжди були ласим шматком для завойовників. Тільки 20 років тому нам вдалося відродити втрачену ще в ХІІІ столітті державність і повернутися на політичну мапу світу та Європи.

Тому сьогодні й маємо парадоксальну, якщо не абсурдну ситуацію: найбільша держава в самому центрі Європи залишається великою мірою „terra incognita” для мільйонів звичайних європейців.

Яскравий і зовсім свіжий приклад: буквально напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 в англійських мас-медіа почалася кампанія з дискредитації України й залякування вболівальників, які збиралися її відвідати. Уся ця кампанія будувалася на використанні негативних стереотипів, які побутують на Заході щодо України й усього пострадянського простору.

Проте сотні тисяч іноземців, які все-таки наважилися приїхати на чемпіонат, були надзвичайно приємно здивовані, коли побачили цивілізовану країну, великі сучасні міста, гарний сервіс, гостинний і дружній народ, щирих і привітних людей.

Свято футболу вдалося, а автори антиукраїнської медіа-кампанії тепер виглядають, м’яко кажучи, комічно. До речі, їх досить уїдливо висміяли самі британські туристи.

Усе начебто закінчилося добре, але цей випадок несподівано гостро проявив усю силу й згубний потенціал стереотипів та упереджень. Вони, як виявилося, можуть бути реальною й небезпечною перепоною в спілкуванні між народами, а отже в інтеграції Європи.

Гадаю, політики, зобов’язані зробити висновки й, можливо, розробити цілу програму знайомства Західної Європи зі Східною, заміни порожніх, але шкідливих стереотипів реальними знаннями.

Поки що ж скажу для італійського читача головне: Україна – стовідсотково європейська країна. Звісно, вона має свою національну самобутність, але повною мірою має й той спільний для всіх європейців цивілізаційний елемент, який об’єднує ірландців та словаків, фінів та італійців.

Українці – типові європейці за своєю історією, культурою, менталітетом, системою поглядів та моральних цінностей, що ґрунтуються на християнстві, європейському гуманізмові та ідеалах свободи й демократії.
Тому нашою стратегічною метою є здобуття членства в Європейському Союзі. Це не просто політичний, це – цивілізаційний вибір. Це вибір не тільки державного керівництва та усіх основних політичних сил країни, а й абсолютної більшості українського суспільства.

Навесні цього року ми ратифікували історичний для України документ – Угоду про асоціацію з ЄС. Вона, зокрема, передбачає й створення між Україною та Євросоюзом зони вільної торгівлі. Якщо правда, що все визначає економіка, то інтеграція українського та європейського ринків – це основа й запорука нашої політичної інтеграції в майбутньому.

Водночас, ми уважно спостерігаємо та аналізуємо з точки зору національних інтересів України ініціативи щодо реалізації економічних інтеграційних проектів на теренах СНД. Ми завжди готові розглядати можливість участі в таких проектах за умови їх економічної доцільності з точки зору розширення торгівлі та інвестицій, підтримки національного виробника, створення нових робочих місць та обміну передовими технологіями.
Зокрема, що стосується співробітництва України з країнами Митного Союзу, Київ неодноразово звертав увагу на необхідність пошуку взаємовигідних форматів співробітництва у вигляді укладення всебічної та поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та Митним Союзом за формулою «3+1». Така ЗВТ стосувалася б лібералізації торгівлі товарами, послугами, а також поглибленої уніфікації технічних стандартів. Основою для такої уніфікації могли б стати стандарти та норми Європейського Союзу.

Створення такої ЗВТ не суперечило б очікуваному створенню ЗВТ з Європейським Союзом в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це також відповідало б інтересам Росії, яка ставить за мету зближення регуляторного законодавства з ЄС в рамках чотирьох «спільних просторів». Таким чином, цей формат співробітництва був би вигідний як для України, так і для Росії і інших країн Митного Союзу, а також ЄС, оскільки значно розширював би межі спільного простору для торгівлі, інвестицій та економічного процвітання. Сподіваємося на продовження діалогу з нашими партнерами з цієї тематики.

3. У Вашій статті від 9 березня 2012 року «Стратегічна рівновага як можливість для України у багатополюсному світі», Ви писали: «Очевидно, що Україна — це Європа. Вона має орієнтуватися на європейські цінності та бути вірною своїй європейській суті. Так само зрозуміло, що Україна історично та культурно близька до Росії. Була, є і буде. Проте в умовах, коли сучасний світ стає дедалі більш орієнтоцентричним, Україна має дивитися і далі — на Схід, на Захід, на Південь» . В цьому контексті, яке значення має розвиток групи BRICS для України? Крім можливостей економічного співробітництва, BRICS може сприяти саме «стратегічному балансу» між сферами впливу, що відкриває добрі можливості для дипломатичних дій також і для вашої Країни?        

Україна сьогодні не просто дивиться на Схід, Захід та Південь, вона вже зробила чимало практичних кроків з розширення співпраці з тими державами світу, які сьогодні динамічно розвиваються.

Маю на увазі не лише відновлення упродовж останніх двох з половиною років активного політичного діалогу, але й передусім торгово-економічну сферу. Україна поступово повертається на свої традиційні ринки – в Азію, Латинську Америку та Африку. Започатковуються нові перспективні двосторонні проекти у галузі інфраструктурного будівництва, високих і нових технологій, енергетики та транспорту, сільського господарства тощо.

Гадаю, зайвим буде повторювати загальновідомі дані про вражаючі макроекономічні показники країн БРІКС та їх дедалі зростаючий вплив на глобальну політику, безпеку та економіку. Наведу лише ряд цікавих, з моєї точки зору, фактів, які дозволять краще зрозуміти значення БРІКС для України.

На сьогоднішній день із трьома з п’яти учасників БРІКС – Бразилією, РФ і КНР – Україна встановила та активно розвиває відносини стратегічного партнерства. До речі, Росія й Китай – свого часу надали Україні гарантії безпеки у зв’язку з відмовою нашої держави від володіння ядерною зброєю.

Крім того, ми працюємо над тим, щоб вивести на якісно новий рівень наші відносини з Індією та Південно-Африканською Республікою.

Як відомо, цифри завжди переконливіші за слова. Сьогодні БРІКС є важливим зовнішньоторговельним партнером України. У 2011 р. частка цього угруповання в загальних обсягах зовнішньої торгівлі України, а це – понад 151 млрд. дол. США, становила майже 41 % або 61,7 млрд. дол. США. Наявні статистичні дані за перші чотири місяці 2012 року показують, що зазначена тенденція не лише збережеться, а й набуде нової динаміки у найближчі роки.

Джерело: http://www.geopolitica-rivista.org/

Італійці розлучаються у вересні – після спільної відпустки

Кількість українських емігрантів сягла 6 мільйонів