in

Нова редакція Закону «Про вищу освіту» може стати черговим гальмом для впровадження в Україні Болонської системи

Коли 2004 року в Міністерстві науки та освіти підписали наказ «Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки», низка вчених полегшено зітхнула. Це означало, зокрема, що узгоджувати українські й іноземні дипломи відтепер не доведеться, а науковці з іноземним дипломом змогли б легко викладати в нас. Але гармонізація з Болонським процесом затягнулася не на жарт, розбіжності зі світовими процесами тільки загострюються, а нова редакція Закону «Про вищу освіту» не обіцяє рожевих перспектив спудеям. Через бюрократизм вищих ланок освіти на українських науковців чекає багато несподіванок.

Секрет українського Ph.D.

Акурат місяць тому Ганна Бєлєнька отримала перший в Україні диплом доктора філософії Ph.D. Парадокс документа в тому, що в нашій країні його не вважають за ланку вищої освіти: аби аспірант міг надалі провадити наукову діяльність, він повинен стати кандидатом наук. Зі своїм дипломом Ганна може працювати в будь-якому «виші», але… за кордоном. Водночас, якщо аспірант навчався в Кембриджі й вирішив продовжити нау­кові заняття в Україні, на нього чекає сюрприз. Диплом Кембриджа в нас… не визнають, відтак його власник знову повинен долати кількарічний шлях, аби стати кандидатом наук.

Ганна Бєлєнька, ви­пуск­ниця докторської школи Національного університету «Києво-Могилянська академія», сподівається, що через декілька років українська освіта «бачитиме» її диплом. Наразі ж цей документ не більше, ніж просто папірець.

— Диплом Ph.D. потрібен мені хіба що для продовження навчання за кордоном, але не планую нікуди виїжджати, читаю лекції з мікроекономіки для бакалаврів у Києво-Могилянській академії. Сподіваюся, що через декілька років в Україні затвердять Ph.D. як окрему ланку вищої освіти. А наразі диплом, який визнає весь світ, зовсім некорисний, — розповідає «Газеті» Ганна Бєлєнька.

Від 2008 року на базі Національного університету «Києво-Могилянська академія» триває Ph.D.-експеримент: відкрито чотири докторські програми. Усім аспірантам пояснюють, що диплом актуальний за кордоном, тому всі намагаються паралельно захищатися як кандидати наук.

Болюча нострифікація

Примирити іноземний та українські дипломи може тільки нострифікація — процедура визнання іноземних документів про освіту, якою займається Міністерство науки, освіти, сім’ї, молоді та спорту. Ті, хто подолав процедуру, запевняють: вона зовсім не стимулює до наукової діяльності.

— Мені польський дип­лом, окрім моральної сатисфакції, не дає нічого. Я захистив дисертацію в Інституті зоології Польської академії наук, після чого мені видали диплом і вже вважали доктором. Але тут, в Україні, на мене чекав іще один захист, — ділиться досвідом із «Газетою» Андрій Бокотей, орнітолог, завідувач наукового відділу Державного природознавчого музею.

На вченій раді в Україні вирішили роботу нострифікувати і передали її «темному рецензенту». Рецензування затяглося на два роки, а опісля науковець отримав «кандидата наук». Тому тепер каже: «Якщо людина, котра захищається, не передбачить процесу нострифікації в Україні, то можуть виникнути дуже складні варіанти. Я знаю осіб, які після захисту своєї роботи за кордоном приїжджали в Україну і не могли нострифікувати роботу, отже, мусили ще раз проводити захист».

Гальма Болонської системи

За останні сім років країна так і не змогла потрафити в ногу зі світовою освітньою системою. Ба більше, в новій редакції Закону «Про вищу освіту» і надалі не узгоджено багатьох освітніх процесів.

— Нова редакція закону, що її схвалив Кабінет Міністрів, зберегла процедуру нострифікації дипломів через відомство, що не відповідає європейському принципу мобільності студентів. Національний «виш» може визнавати іноземний диплом, але лише на рік, і тільки для реалізації наукових програм (остання фраза, як на мене, безглузда), — розповідає «Газеті» Михайло Винницький, директор докторської школи Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускник Кембриджа. — Ця подачка в бік полегшеної нострифікації не відповідає вимогам мобільності студентів, яку прописано у вимогах Болонської декларації, що її підписала Україна. За кордоном міністерство не займається визнанням дип­лома, взагалі в європейській практиці, поза пост­радянським простором, концепту нострифікації не існує. Університет видає диплом і визнає диплом іншого «вишу».

Натомість українську систему підготовки нау­кових кадрів, на думку М. Винницького, не інтегровано у світовий освітній простір. Як і інтеграція наукових досліджень. В Україні досі є розмежу­вання освіти і науки як спадок Радянського Союзу. Тому нині, щоби стати конкурентоспроможним, українському ВНЗ варто підсилювати науковий рівень для того, аби вийти на світовий рівень аспірантури та докторантури.

— У нас замість того, щоб розширювати автономію університетів, що відповідає європейській практиці, новий закон стане «бюрократичним ярмом», — резюмує Михайло Винницький.

Поки що культура суспільного діалогу навколо важливих реформ відсутня. А доки її немає, українські дипломи «не дружать» з іноземними, а ті, хто міркує над перспективою роботи та навчання за кордоном, матимуть додатковий аргумент не повертатися на Батьківщину.

Довідка
Незважаючи на наз­ву, ступінь доктор філософії Ph.D. не має жодного практичного стосунку до філософії — крім історичного. Його присуджують майже в усіх наукових галузях, наприклад: доктор філософії в галузі літератури або доктор філософії в галузі фізики. Це пов’язано з традиціями часів середньовічних університетів, стандартна структура яких зазвичай передбачала наявність факультетів філософії, юриспруденції, теології та медицини, тому лікарям прису­джують ступінь доктора медицини (M.D.), юристам — доктора права (L.L.D.), богословам — доктора богослов’я (D.D.), а всім іншим — доктора філософії (Ph.D.).

Львівська газета

 

Різдвяна онука. Вірш Наталії Антоняк

Maurizio Carnevale: “Ucraina è un paese in continuo fermento con un grande potenziale”