in

Українцям в Італії треба дати почуватися людьми Розмова з Володимиром Карачинцевим, Генеральним консулом України в Неаполі

НЕАПОЛЬ, 30 липня 2008 – Свої двері для 400 тисяч українців, які мешкають у південних областях Італії, відчинило Генеральне консульство України в Неаполі. Для багатьох наших громадян, яких доля закинула на Апенніни, це довгоочікувана подія, адже досі Україна мала свої представництва лише в Римі та Мілані. Вашій увазі – розмова з Генеральним консулом України в Неаполі Володимиром Карачинцевим.

– Чому відкриття консулату в Неаполі й МЗС, й українська громада в Італії розцінюють як певною мірою історичну подію?
– Генконсульство України в Неаполі постало насамперед для тисяч українців, які мешкають або працюють на півдні Італії. Кажу “тисячі українців” невипадково. Бо в Італії, за різними даними, перебуває немало громадян України, з них близько 400 тисяч – у південних областях Кампанія, Калабрія, Базиліката й Апулія. Це включно з нелегальними заробітчанами, які, проте, через це не перестають бути українцями й так само потребують захисту своєї держави. Власне тому відкриття Генконсульства в Неаполі має неоціненне практичне значення і для держави Україна, і для українців. Для нас важливо стати рупором українців, їхніх проблем перед місцевими органами влади. І допомогти пересічному українцеві-мігранту почуватися людиною, відстояти почуття власної самоповаги та гідності.

– І вдається?
– Скажімо, свіжий приклад. Днями ми домоглися звільнення з тюрми громадянина України Петра Г. Він через бюрократичні причини тривалий час перебував за ґратами під прізвищем іншої людини, яку розшукував Інтерпол. До нас звернулися його рідні, й ми оперативно підтвердили його особу за сприяння керівництва карабінерів, генерала Тоскано. В суді ми довели свою правоту та відновили честь і гідність українця.

– А що дає відкриття Генконсульства в Неаполі в моральному сенсі?

– Власне про це й хотів сказати. Дотепер наші співвітчизники могли залагоджувати всі свої справи хіба що в Римі чи Мілані. Натомість тепер українці з Півдня Італії відчуватимуть близькість своєї держави та її піклування. Наголошую, це має сильний моральний ефект. Коли ти далеко від рідного дому, іноді головне – відчувати зв’язок зі своєю країною. У цьому вбачаю основне завдання Консульства – створити повноцінні умови для збереження ідентичності українців на чужині. До речі, ми плануємо розробити цілу концепцію зі сповільнення асиміляції, так званої “італізації” серед української молоді.

– Як правило, відкриття дипломатичних установ має для держави політичний аспект…
– Безумовно. Інституалізація присутності України на Півдні Апеннін має не лише практичне значення, про яке я вже говорив і яке є очевидним, а й політичне. Позаяк розкидані українські громадяни отримають відчуття ядра, відтак більшу змогу інтегруватися в загальноєвропейський процес і соціально-політичне життя місцевих громад. Консульство в Неаполі стане не лише дипломатичною установою в “сухому” розумінні цього слова, а насамперед інформаційно-культурним осередком, який виконуватиме важливі консолідаційні функції. У нашому консульстві постійно проводитимемо зустрічі з лідерами громадських організацій, представниками італійської й української влади, а також із журналістами. Ми доведемо, що українці присутні в Європі не лише як напівлегальна трудова сила, а й як самодостатнє національне середовище. Недарма кажу про Європу та пан’європейські процеси, адже, повірте, українські громадяни, які проживають в Італії, є потужним діловим, інтелектуальним і політичним ресурсом України. Саме вони чи не найбільше працюють на зміцнення європейської ідентичності українців та України.

– Які першочергові плани Генконсульства?
– Насамперед – бажання працювати. Хотілося б сприяти у відкритті шкіл у Південній Італії. Спробуємо відновити кафедру української мови в Неаполітанському університеті, яка діяла тут у довоєнні роки. Спільно з громадами організуємо бібліотеки. Певною мірою це буде історичною справедливістю, оскільки італійські вчені підтверджують глибоку вкоріненість українських предків у місцеву історію ще від часів Римської імперії. Також загальновідомим фактом для італійців є те, що в епоху Ренесансу та бароко в італійських університетах навчалися сотні українських спудеїв, тож імена Юрія Дрогобича, Максима Березовського, Соломії Крушельницької чи Лесі Українки тут відомі, вони працюють на Україну. Крім цього, організовуватимемо іміджеві для держави та потрібні українцям і цікаві італійцям Дні української культури, різноманітні фестивалі та виставкові акції.

– В який спосіб Генеральне консульство має намір “ударити” по посередниках і третіх особах, які обіцяють заробітчанам виготовлення документації для виїзду, натомість просто збирають гроші й або зникають, або додають людям клопоту.
– Це надзвичайно гостра проблема. Консульство саме для того і створюють, щоб безпосередньо від імені держави працювати з конкретною людиною й вирішувати її проблеми. Справді, непоодинокими є факти підробки документів, тому хочу звернутися до співвітчизників: дуже просимо вас уникати послуг так званих “посередницьких фірм” і третіх осіб. Зважте, що консульські установи України в Італії оформлюють документи лише в разі особистого звернення громадян, а не через посередника. Також хочу наголосити: прийом українців у консулатах проводять без попереднього запису. Приходьте на прийом із будь-якого питання чи просто за порадою, телефонуйте, звертайтеся письмово, електронною поштою чи факсом. У листах і факсограмах вказуйте також номер вашого факсу чи мобільного телефону для оперативного зв’язку з вами. Для цього й відкрито Генеральне консульство України в Неаполі, щоб працювати для вас і захищати вас.

Розмовляв Олег Просенко, Львівська газета

Запроваджено нові митні правила при ввезенні автомобілів, придбаних за кордоном

Україні повернули старожитності, нелегально вивезені за кордон