in

З якими правовими питаннями в Італії слід звертатися до нотаруса

Правовий статус іноземців в Італії базується на первинних фундаментальних правилах Конституції Італії, в якій говориться, що такий статус регулюється законом відповідно до міжнародних норм і угод.

 

З особливим урахуванням джерел міжнародного характеру, членство Італії в Європейському Союзі означає, що громадяни держав-членів ЄС користуються в Італії основними свободами, передбаченими європейськими положеннями, а саме вільним оборотом капіталу, вільним оборотом товарів, свободою започаткування господарської діяльності в Італії та наданням послуг в Італії і вільним переміщенням працівників. На підставі зазначених свобод, гарантованих Європейським громадянством, громадяни держав-членів ЄС можуть оформляти в Італії на тих же умовах, що й італійські громадяни, усі правові акти, такі як, наприклад, купівля нерухомості або підприємства чи укладення кредитного договору або заснування компанії.

Громадяни країн, які не входять до складу Європейського Союзу – крім не-європейських громадян, які законно проживають на території Італії, про яких говоритиметься незабаром, – можуть оформляти дійсні в Італії правові акти тільки за умови взаємності, тобто тільки в тій мірі, в якій для італійського громадянина існує можливість оформити ті ж правові акти в країні іноземного громадянина, котрий має намір здійснити їх в Італії. Стан взаємності може встановлюватися за допомогою однієї з численних міжнародних конвенцій, підписаних Італією з багатьма зарубіжними країнами для взаємного захисту інвестицій громадян договірних держав. Доказ існування, чи ні, стану взаємності щодо актів, для яких передбачене втручання нотаріуса, покладено на самого нотаріуса і включає в себе уважний аналіз, який повинен обов’язково провадитися на індивідуальній основі – можливо, за допомогою італійського Міністерства закордонних справ, – тому що його результат залежить від конкретного виду правового акту, який потрібно оформити, і від національного законодавства особи, яка має намір його скласти.

Незалежно від виконання, чи ні, умови взаємності, громадяни держав, які не є членами ЄС, але легально проживають в Італії, можуть виконувати правові акти, якщо їх перебування на території Італії є законним згідно національних положень. Ця умова підтверджується наявністю дійсного дозволу на проживання, або дозволу на проживання для довгострокового резидента, а самі документи повинні пред’являтися нотаріусу перед складанням акту, за яким до нього звернулися.

Слід зазначити, що після встановлення можливості для іноземних громадян здійснювати певні правочини в Італії на зазначених вище умовах, відповідний акт, навіть складений або завірений італійським нотаріусом, не обов’язково буде регулюватися законодавством Італії. Італійська система міжнародного приватного права – тобто система правил, що дозволяє визначити юрисдикцію і право, що застосовується до правових ситуацій, які носять транснаціональний характер, – насправді характеризується значною відкритістю до іноземних правових систем, з якими вони мають певний зв’язок. Італійський закон і деякі європейські Правила, які рівномірно регулюють певні типи міжнародного приватного права, залежно від ситуації встановлюють серію сполучних факторів, з тим що кожного разу застосовуватиметься італійський або іноземний закон, встановлений за допомогою критерію чинного сполучного фактора або, подеколи, закон, вибраний сторонами правового акту.

Наприклад, у зв’язку з питаннями першорядної важливості можна зазначити що, відповідно до італійського законодавства:

– особисті відносини між подружжям регулюються спільним національним законом подружжя або, якщо це неможливо, законом держави, в якій переважно провадиться сімейне життя;

– майнові відносини між подружжям керуються законом, який регулює їх особисті відносини (за винятком випадків, коли подружжя в письмовій формі погоджується регулювати свої майнові відносини згідно законодавства держави, в якій щонайменше один з них є громадянином або в якій принаймні один з них проживає);

– договірні зобов’язання, однак, регулюються відповідно до положень Римської конвенції 1980 року, яка, крім ряду критеріїв сполучних факторів у відповідності з різними обставинами, що постають час від часу, дозволяє за винятком обмежених ситуацій – сторонам контракту вільно обирати застосовне право, хоча і без будь-якого зв’язку з договором;

– як правило, підприємства, об’єднання, фонди та будь-які інші державні або приватні установи, навіть позбавлені асоціативного характеру, регулюються законом держави, на території якої вони були сформовані.

Що стосується іноземного подружжя, також різних національностей, доцільно перевірити з нотаріусом найбільш оптимальне рішення для цього одружжя, з урахуванням, крім інших обставин, їхньої майбутньої спадкоємності у разі смерті або з огляду на потреби дітей.

___________________________________

 

 

Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.

 

 

 

Що потрібно знати тим, хто хоче звернутися за послугами нотаріуса в Італії

Перший місяць безвізу: скільки українців перетнули кордон, а скільком відмовили