in ,

Сповідь заробітчанки. Моя дочка вважає, що я її зрадила

Пов’язане зображення

В 35 років я розлучилася з чоловіком і поїхала в Італію у статусі заробітчанки.

Зараз я повернулася, мені 50 років, загалом я була на заробітках 13 років. Моя дочка, яка виросла за цей час, вважає мене поганою матір’ю! У неї купа претензій і образ… а я працювала заради неї. Як тепер жити далі?

Але ж я не залишила її напризволяще – я відвезла її до своєї мами в село. Своє дитинство і юність донька провела з люблячою бабусею, доброї душі людиною. Бабусю Юля дуже любила, але все одно вона вважає, що це нерівноцінна заміна.

На жаль, мами не стало в минулому році і я змушена була повернутися. Треба було і за маминим будинком доглядати, і з донькою трохи побути. Вона за цей час закінчила університет і влаштувалася на роботу.

За гроші, зароблені в Італії, я купила їй велику трикімнатну квартиру в центрі міста.

Але донька мене не сприймає, ну просто ніяк… Каже, що я зрадила її, кинула напризволяще, тому я для неї не мама. Якби я не старалася, розтопити лід на душі у доньки мені не вдається.

Читайте також: ІТАЛІЯ, КРАЇНА ДЕ НІХТО НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ: ПАНДЕМІЯ ВБИВАЄ БАЖАННЯ

– Ти мене кинула! – постійно заявляє вона мені.

– Я тебе не кидала! – намагаюся пояснити я доньці.– Час такий був… Я постійно була на зв’язку! Дзвонила вам з бабусею кілька разів на тиждень, з тобою розмовляла, ти не пам’ятаєш, чи що?

Гроші вам висилала в міру можливості. Я працювала, щоб у вас все було! Я ж тобі квартиру купила!

Донька просто не жила в глибокій провінції і не розуміє, як мені тоді було одній, без чоловіка. Їй невтямки, що в нашому містечку не було чого ловити абсолютно. Роботи не було ніякої, взагалі, і я не від хорошого життя рвонула на чужину.

Я ж кожну зайву копійку їм відсилала. Працювала важко, доглядала літніх італійців, у них і жила, це дозволяло суттєво економити. Але зате я зуміла забезпечити доньку житлом, я не просто купила квартиру, я ще й її обставила.

Тепер дах над головою у неї є. Правда, жити зі мною вона не хоче. То я зробила ремонт в будинку матері і тут і оселюся, що мені ще треба.

Читайте також: У ЗНАЧНІЙ ЧАСТИНІ ІТАЛІЇ ДІЄ ТРЕТІЙ ЛОКДАУН

Не знаю, як знайти спільну мову з дорослою донькою. Вона зі мною майже не розмовляє, її позиція – ти мене кинула, ти мені не мати, я тобі нічим не зобов’язана! Її послухати, так гірше мене матері і не було в природі…

Я їй кажу – а я подивлюся, яка ти будеш мати! Що тобі твоя дитина скаже, коли виросте. А вона заявляє – я, каже, народжувати взагалі не збираюся! Планує жити для себе, без проблем і тягаря…

Я ось думаю, може, це покоління таке: невдячні егоїсти, думають тільки про себе? Всі їм винні, все їм не так.

А нещодавно до мене почав заходити сусід, Василь давно вдівець, старший за мене на три роки, діти у нього теж дорослі. Пропонує мені зійтися і жити разом, але і тут моя донька проти

Каже, що якщо я погоджуся, вона взагалі відмовиться від мене. Ось що мені тепер робити…

Ми хотіли б залишатися із вами у контакті. Запрошуємо приєднатися до групи  у Facebook Українська газета – видання для українців в Італії

Risultati immagini per buone maniere

Італія, країна де ніхто не народжується: пандемія вбиває бажання

В Україні видаватимуть міжнародне свідоцтво про вакцинацію