in

До Мілану приїхали кіборги донецького аеропорта

   У Мілані відбулася італійська прем’єра фільму «Добровольці Божої чоти», за участі режисерів та героїв –  кіборгів донецького аеропорта.

«Добровольці Божої чоти» – це документальний фільм, презентація якого відбулася у Мілані. Його режисерами є Леонід  Кантер та Іван Ясній, присвячений він Добровольчому Українському корпусу (ДУК), сформованого «Правим сектором». Цю стрічку вже побачили жителі України в багатьох містах. І ось вона потрапила за кордон. Показ картини для українців, що проживають в Мілані провели організація «Відродження» та представники від української громади. Зала була прикрашена жовто-блакитними стягами та вщент заповнена глядачами. Перед початком показу Леонід Кантер сказав: « Це є документальний фільм, який триває півтори години. Деякі герої є тут, вони приїхали сюди і ви зможете з ними поспілкуватись опісля перегляду кіно, інші залишилися на передовій, а деяких вже немає в живих, то я б хотів вшанувати їх хвилиною мовчання. Бажаю доброго перегляду всім!»

Початок фільму… Вже на очі навертаються сльози за Україну, її людей, солдат, які захищають Вітчизну, навіть ціною життя та смерті… Думала, що під час перегляду буду плакати ввесь час і буде брати страшенний жаль. Та ні я помилилась. Бо режисерам попрацювали на славу і вийшло все дуже гарно, по- справжньому. Леонід та Іван побували разом із добровольцями на полі бою в селі Піски та в Донецькому аеропорту, і відчули на своїх плечах тягар війни. Знято картину в стилі голлівудського бойовика, де висвітлено останні події, що відбуваються на Україні. Тут є всі реалії антитерористичної операції на Сході нашої держави. Тобто, справжня жахлива нікому не потрібна війна: оборона аеропорту в Донецьку, атака в селі Піски, безстрашність та мужність воїнів, армійський гумор, поранення та  біль втрати, важливість дружби та братерства. Мені дуже сподобались герої: Гатило, Богема, Зелений, Чорний… Їх охрестили кіборгами. Також дає свій коментар щодо подій на фронті  і Дмитро Ярош. Всі учасники фільму справжні герої.


На прес-конференції нам вдалося поспілкуватись наживо, кожен з присутніх героїв розповідав про Україну, про АТО…  Леонід запросив героїв, кажучи, що ми першими не в Україні мали змогу переглянути цю документальну стрічку. Коли вони заходили, то всі присутні піднялися та, стоячи, аплодисментами зустрічали героїв. Вітали, вигукуючи: «Герої! Герої!». Герої віталися: « Слава Україні!» У відповідь звучало: «Героям слава!» Двоє, з присутніх гостей,  говорили про те, чому вони вирішили піти добровільно воювати, адже вони не є справжніми воєнними. А третій гість, так званий  Гатило, його і в житті так називають, тому мені і не запам яталось справжнє ім я та прізвище, персонаж фільму розповідав : « Що він є просто персонаж у фільмі, мабуть, випадковим і зовсім не почуває себе героєм? Ми поверталися на передову і  як виникла ідея показати фільм за кордоном, то попросили наші земляки, щоб хтось із воїнів приїхав до Італії на річницю подій, які відбувалися на Майдані. Щоб вшанувати пам ять Небесної сотні. Деякі з героїв фільму навіть не мають закордонних паспортів, щоб поїхати за кордон. Бо вони вели нормальне життя вдома: працювали, вчилися.» Розповідає, що він себе почуває погано, що він поїхав закордон, а решта його побратимів залишились в гарячій точці. Насправді, дуже багато допомагають люди, які перебувають за кордоном: транспортом, грішми, харчами. Вже із Брешії передали декілька автомобілів швидкої допомоги і знову вони, повертаючись додому, повезуть на фронт черговий автомобіль швидкої допомоги. Подякував українській громаді міста Мілана за такий чудовий і теплий прийом, пану Оресту, пані Марті. Також подякував Валентині, яка є італійкою, мабуть, одна із перших вона поїхала на передову і пише правду, перебуваючи під кулями, під обстрілом. І завдяки їй, всі італійці мають змогу дізнатися, що в гарячій точці на Україні насправді відбувається.  «У нас в державі зараз рушиться все, в тому числі й економіка , але є інше ми набуваємо гідності, стаємо справжніми патріотами своєї держави. Я б хотів, щоб ви відчували себе не заробітчанами, а європейцями. Щоб не ходили з опущеними обличчями, а гордилися, що ви є українцями. Ми стали людьми, справжніми людьми… Хочеться Вам всім подякувати за те, що ви є!»- промовив гість.


Опісля Леонід розказав як створювався фільм: « В травні я записався до національної гвардії і ми з режисером Іваном Яснієм зняли фільм «Війна за свій рахунок». Іван сказав мені, щоб я брав камеру до рук та й знімав. Ось так і зняли. Було в нацгвардії все те, що відбувається насправді в армії. І ми почали шукати щось інше, де б було все більш реально. І далі куди їхали бійці ДУК, туди їхати знімати і ми. Ось так і з явився документальний фільм. Ми повірили в свою армію- і вона з явилася. Не було українського кіно, то зараз з являється. Ми повірили в усе українське- і воно появляється. Дякую за теплий прийом! В перекладі «Добровольці Божої чоти» називатиметься «Українці». Чому? Тому, що ми хочемо, щоб у світі побачили і дізналися, хто ми насправді є… Дякую за все!»

І на завершення присутні глядачі задавали свої питання героям, вони відповідали, потім фотографувались та брали автографи. Нам, за кордоном, було дуже цікаво почути їхні відповіді, тому, що вони були та й є очевидцями тих жахливих подій. Бажаючі давали добровільні внески та дякували за те, що герої захищають нас та наших рідних. І хочеться завершити свою статтю словами Гатила: « Що у кожного своя війна: кому брати зброю у руки та воювати, хто це вміє робити добре. А кому працювати, і, працюючи за кордоном, так підтримувати своїх рідних та державу…»  Сподіваюсь, що ми всі разом переможемо…

Валентина Ковач

Як волинські дівчата стали італійськими синьйорами

Заарештовано перевізника нелегалів