in

Писанкарка Галина Гевко захоплює Італію стародавнім українським мистецтвом

Українська писанка, пройшовши крізь століття, захоплює людей далеко за межами України.

Однією із сучасних майстринь, що, опираючись на традиції писанкарства примножують культурні надбання народу, додаючи своє оригінальне бачення, є Галина Гевко із Модени.

Українська писанка в Італії

Творами писанкарки захоплюються не лише українці в Італії. Тут пройшло кілька майстер класів і виставок її крихких, але сильних своєю красою творів.

Її запрошують в укр. школи, італійські та українські асоціації Модени, Болонії, Реджо Емілії, Форміджіне. На них майстриня не лише із запалом опоетизовує побутову творчість, вона проводить паралелі між давньою українською та культурою етрусків.

«Писанка, котячись від людини до людини, об’єднує їх, незалежно від національності. Італійці назвали писачки «becuccio», тобто дзьобик, вони логічно поєднали яйце та пташку».

Наймасштаабніший міжнародним заходом за участі писанок Галини Гевко стало «Свято землі» у Модені. На ньому було виставлено писанки з стародавніми автентичними орнаментами та 3-метровий дідух Роксолани Мовчан, якими давні українці дякували природі і захищалися від зла.

Читайте також: Ірина Сидоренко. Український стиль у часи пандемії в Італії

Писанка із діаспори

Галина Гевко відкрила для себе писанкарсво уже після здобуття Україною Незалежності.
Вона закінчила Львівський університет Івана Франка де, в той час, майже всі предмети велися російською мовою, хоча це був факультет української філології. «В радянський час влада «не рекомендувала» займатися писанкарством. Подібна фраза, сказана із притиском, блокувала творчих людей із делікатною натурою»- Так майстриня згадує минуле.

На початку 90-х, у Золочеві, що на Львівщині, діаспорянка із Канади організувала майстер-клас по писанкарству.
Поважного віку жінка, пані Мицко була представницею іншої цивілізації. Естетика її одягу і поведінки, організація робочих столів, вразила людей, звиклих до невибагливого побуту пострадянської доби.

В той час коли в країні панував повний хаос, українка із діаспори демонструвала новий бік краси. Її розповіді і стиль зачарували інтелігенцію міста.

Пані Мицко навчила позитивних думок та ідилії писанкарства. Нічого подібного до цього у місті не було. Вона подарувала учасникам писачки і, таким чином, кинула мистецьке зерно у родючу землю душ, що прагнути національного відродження.

Відтоді Галина Гевко і займається писанкарством, їздить у Космач, де відкрила для себе народних писанкарів, колекціонує книги та альбоми сучасних митців.

Під її крилом було викохано нове покоління писанкарок. Серед них – Наталя Янишевська та дочка – Христина Гевко.

Про філософію писанки

«Мене захоплює писанка, особливо коли вона не ідеальна, із нескладним орнаментом, бо її малювала жива людина. Автентична писанка не була філігранною, адже її писала проста селянка» – такою є філософія писанкарства Галини Гевко.

Вона любить малювати сонячні, язичницькі, дохристиянські символи, вважає їх божественними.
Вона не належить до тих, хто доводять лінії до перфекціонізму. Проте, лінії, які майстриня вважає «недосконалими», для глядача є ідеальними.

Читайте також: Секрети української історії в новій книзі Массіміліано Ді Паскуале в Італії

Поради для писанкарів–початківців

Галина Гевко із радістю ділиться своїм мистецтвом і дає поради усім, хто хотів би долучитися до старовинної техніки розпису яєць і любить спостерігати, як чуються люди в той момент, коли знімають віск.
«Кожна писанка – найкраща, бо ви створили її своїми руками. Не варто прагнути ідеальних ліній, вони виходять електричним писачком і лише у професійних майстрів, які вправляються у писанкарстві щодня». – стверджує мисткиня.

Для початківців, вона радить проводити короткі лінії, 1-2 мм. Із них компонувати різні орнаменти. Елементи писанки повинні бути простими, такими що не потребують особливих художніх навиків.

Яйце слід тримати дуже близько до свічки, щоб віск не встигав охолонути. Тоді він лягатиме рівно. Якщо писачок нагрітий недостатньо, він випускатиме віск нерівномірно.

За словами пані Галини, «В яйці – весь Всесвіт. Я люблю спостерігати за захватом людей в момент, коли вони знімають віск. Тоді відкривається душа, проявляється краса писаного яєчка. Творячи мистецтво, ми уподібнюємося до творця».

Розпис писанок Галина Гевко називає писанкотерапією: «В античній дохристиянській восковій техніці писанкарства відкривається поетична натура українців. Пишучи писанки українки «ворожили», захищаючи свою родину, хату».

Зараз, написання писанки дарує естетичну насолоду та відчуття причетності до античної української культури. А можливість подарувати свою писанку близьким з побажаннями здоров’я та змін в житті на краще – є найкращим великоднім вітанням.

Маріанна Сороневич

Вас цікавлять новини для українців в Італії? Лайкніть цю Facebook сторінку  та слідкуйте за майбутніми публікаціями.

Questa immagine ha l'attributo alt vuoto; il nome del file è soronevych.-1024x315.png

Загибле в Італії українське дитя везуть ховати в Україну

Де в Італії можна піти на богослужіння і посвятити великодні кошики