in

Український скрипаль Олесь Семчук: «В Iталії я не маю жодних проблем, крім творчих…»

Розмова із Олесем Семчуком українським скрипалем в Італії

— Олесю, скільки часу ви вже працюєте в Італії?

— Iз грудня минулого року. Термін невеликий, але достатній для того, щоб зануритися в середовище, в ритм роботи, який інший, ніж в Україні. Нині я працюю набагато більше, а втомлююся набагато менше. Чітко знаю свій графік. Нікуди не поспішаю і не запізнююся. У Києві ми з Анною Середенко тягнули на собі весь організаційний «віз». За день потрібно було їздити у різні куточки міста, вирішувати якісь проблеми, просити, наполягати. І коли справа доходила до творчості, то часто виявлялося, що у нас немає сил, та й грати вже не хотілося. А в Італії — чи то стосовно моєї виконавської діяльності, чи то викладацької — я роблю тільки свою справу і більше ніщо мене не хвилює.

— Розкажіть докладніше про свою роботу в Музичній академії Ф’єзоле. (Це передмістя Флоренції.)

— Я — асистент у класі свого педагога, відомого музиканта, професора Павла Верникова. Крім роботи в Італії, він ще викладає у Фінляндії і багато гастролює Європою. У Італії Верников буває чотири дні на місяць, не більше. Тому мені доводиться займатися з його 18 учнями. Є цікаві музиканти. Наприклад, дочка Олега Когана і Наталії Гутман, внучка піаніста Натана Мільштейна, а також Франческо Черрато — лауреат міжнародних конкурсів. З України навчається всього один скрипаль — Володимир Кузьма. Ще я маю трьох своїх вихованців у віці 6-7 років. Протягом року я зобов’язаний прослухати і позайматися з кожним учнем академії. Виходить, що іноді доводиться працювати без вихідних. Але кожну перероблену годину мені оплачують додатково. Якщо ніколи поїсти — мені з ресторану привозять обід, якщо затримуюся на роботі ввечері і змушений узяти таксі — всі витрати оплачує академія.

— Якою мовою ви спілкуєтеся з учнями?

— З найменшими — італійською. Хоч для мене це нелегко, у них граматика досить складна. З вихідцями із Радянського Союзу розмовляю російською, а з іншими переважно англійською.

— Розкажіть про місце, де ви живете.

— Це старовинна вілла Кармін. Колись вона була власністю славетного сімейства Медичі. На ній свого часу жили глава Католицької Церкви Папа Пій Х і Пій IX. У 1924 році віллу викупив багатий італієць Адольфо Карміно. Він заповідав цю будівлю Флорентійській академії мистецтв, яка має право розпоряджатися нею на свій розсуд. По суті, цей двоповерховий особняк є музеєм. Там багато картин відомих майстрів, колекція старовинної зброї, тільки східні вази коштують по сорок тисяч доларів. У старовинній бібліотеці книги XVII — XVIII століть. Поруч із віллою — чудовий парк зі скульптурами, фонтанами і басейнами. Жити у такій обстановці — звичайно, щастя.

— Ви можете запрошувати до себе гостей?

— До мене часто приїжджає моя партнерка, піаністка Анна Середенко, і ми спільно готуємо чергову програму. А взагалі я не ризикую будь-кого стороннього запрошувати туди. Признаюся, що сам часом боюся до чогось зайвий раз доторкнутися. Адже кожен експонат цього будинку- музею — річ безцінна.

— І проте ви як справжній українець у цій напівфантастичній обстановці варите собі борщ?

— Я дуже люблю готувати. Крім борщу, роблю вареники, крученики, деруни… Ось тільки займатися кулінарією мені ніколи.

— А скільки коштує помешкання у такому екзотичному місці?

— Поняття не маю. Це все вирішують без мене. Я йду зі своєї квартири на цілий день, а коли приходжу, вона вже прибрана. Навіть не знаю, хто це робить. Дирекція академії створила казкові умови для життя. На побутові дрібниці не потрібно звертати увагу — всі сили віддавати викладацькій діяльності і музиці.

— Ваші шанувальники відзначили, що виконавська манера Олеся Семчука за кілька місяців перебування в Італії змінилася, ви як музикант помітно подорослішали. Чому навчила вас робота за кордоном?

— У мене з’явився час замислитися і пофілософствувати, душа наповнилася спокоєм і, не побоюся цього слова, споглядальною мудрістю. Ще я зрозумів, точніше, ми з Анною зрозуміли, що партнер — це все ! Це і творче натхнення, і здатність працювати, і відсутність безсоння. Якщо з партнером складаються хороші стосунки — ми можемо віддавати світу не негатив, а позитив. Ми обоє змінилися за час розлуки, і тепер нам одне із одним стало цікавіше.

— Що вас чекає у найближчому майбутньому?

— У середині квітня в рамках Міжнародного фестивалю камерної музики наш дует виконає два концерти у Флорентійському театрі. До програми увійдуть твори українських композиторів: віртуозні класичні твори для скрипки і фортепіано. Сьогодні наш графік гастролей розписано не тільки на цей, але й на наступний рік. Ми з Анною (Середенко викладає у Національній музичній академії України) намагаємося суміщати свою викладацьку діяльність і бути активно гастролюючими музикантами.

 

 

http://www.day.kiev.ua

Трьох українців заарештували за безчинства у барі

Італія намагається вивeсти мечеті із підпілля