in

«Iталійський Сіменон» із київських пагорбів

   45 років тому 27 жовтня в Мілані передчасно пішов із життя талановитий письменник українського походження Джорджо Щербаненко. Що знають про нього на Батьківщині?

Кілька перекладів коротких оповідань в журналі зарубіжної літератури «Всесвіт», коротка біографія на «Вікіпедії», яку передрукували ще кілька сайтів, — можна на пальцях однієї руки перерахувати, скільки разів український читач зустрічався з Володимиром Щербаненком. Це майже нічого, зважаючи на колосальну творчу спадщину письменника, яка налічує десятки романів, тисячі оповідань, чимало статей, кіносценаріїв. Щоправда, нашому українському Володі судилося стати італійським Джорджо і по-новому відкрити італійцям жанр детективного і кримінального роману. Для літератури Аппенінського «чобітка» за часів Муссоліні Щербаненко відіграв ключову роль завдяки тонкому відчуттю загального суспільного настрою. Особливо його цікавило життя тогочасного індустріального Мілана, де зароджувалася злочинність і мафія. Наполеглива праця і чисельність літературних творів зробили його справжнім «італійським Сіменоном».

Володимир — син українця й італійки — ще маленьким виїхав з матір’ю в Італію. Пізніше у своїй автобіографії «Я, Володимир Щербаненко. Автобіографічна розповідь» (іт. Io, Vladimir Scerbanenko. Racconto autobiografico) він напише, що в Італії завжди почувався іноземцем. В Україну Джорджо повертався тільки один раз — 1921  року. Про це він також пише у своїх спогадах. На той час йому було всього десять, однак він добре запам’ятав усі труднощі подорожі. Мати вирішила їхати на пошуки чоловіка, оскільки тривалий час не отримувала від нього новин. У Києві сім’я дізналася, що батько загинув у вирі революційних подій. Залишити Україну і повернутися назад в Італію виявилося не так легко, оскільки Джорджо народився у Києві, а мати була дружиною українця. В Одесі їм випало чекати, коли прибудуть кораблі, які перевозили італійців, чекати довелося набагато довше, ніж вони сподівалися. Маленькому Джорджо особливо запам’яталося те, як українські діти кепкували з нього, називаючи «італійською свинею».

У своїх творах Джорджо інколи згадував Україну, несподівано називав себе козаком. У мікрооповіданні «Стара одеситка» чи то для громадськості, чи то для самого себе письменник пояснює, чому його не відпускає чужина: «Адже ми — живі — міцно пов’язані з мертвими, хіба можна залишати могили родичів і друзів?» В Італії про українське походження письменника знають. В інтерв’ю газеті «День» (див. №89 від 28 травня 2013 року) про Джорджо Щербаненка згадував Надзвичайний і Повноважний Посол Італії в Україні Фабріціо Романо. За словами пана посла, для нього однією з причин любити Україну є той факт, що саме тут народилося чимало класиків світової літератури.

Джорджо згадує, що його мама також писала. Він часто бачив у її спальні рукопис роману, і ще тоді — в дитинстві — йому хотілося вірити, що це історія її з татом кохання, історія про те, як молодий хлопець приїхав в Рим, щоб вивчати грецьку і латинську, як закохався в гарну італійську брюнетку, однак невблаганні історичні події розлучили їх. Джорджо впевнений — мати була дуже щасливою, знаючи, що її син обрав для себе дорогу письменника у житті. За його словами, вона помирала зі спокійною душею, була впевнена в тому, що син стане успішним літератором. Шлях до успіху, звісно, був важким. Однак завдяки знайомству з багатьма тодішніми культурними діячами в Мілані його твори швидко знаходять свого читача.

 Між рядками творів Щербаненка важко прочитати політичні чи будь-які інші погляди автора. Його передусім цікавила психологія злочинного світу, розуміння моралі, природа людської допитливості. Дослідження людських емоцій, проста манера письма і густа сюжетна оповідь зробили його твори надзвичайно популярними. Особливу увагу привертає образ детектива Дуки Ламберті — інтелектуала, в минулому лікаря, який вирішив «лікувати» суспільство. До речі, деякий час Джорджо Щербаненко був працівником швидкої допомоги. У автобіографії він згадує, як йому доводилося спостерігати за роботою лікарів, а також за хворими, яким лишився до смерті один крок.

В Італії Джорджо Щербаненка не просто вважають батьком кримінального роману. Його книжки й досі перевидають. Їх можна знайти практично в кожній італійській книгарні. Про письменника знято документальні фільми, екранізовано кілька його романів. Цікавим, зокрема, є робота режисера Стефано Джулідорі Scerbanenco by Numbers («Щербаненко в цифрах») — мікс документального і фантастичного кінематографу.

Щороку на фестивалі «чорного» і детективного кіно Courmayeur Noir in Festival, який відбувається у відомому італійському гірськолижному містечку Курмайор ще з 1993 року, вручають літературну премію імені Джорджо Щербаненка за кращий кримінальний чи детективний твір. У конкурсі можуть брати участь тільки твори, написані італійською мовою. Переможців допомагає визначати родина Щербаненків. Зокрема, президентом премії обрано доньку Чечилію Щербаненко. Проведення конкурсу на отримання премії також всіляко підтримує італійська щоденна газета La stampa. Цьогорічний, уже 22-й, лауреат стане відомим наприкінці осені. До речі, Чечилія в різних інтерв’ю зазначала, що  хотіла б коли-небудь приїхати в Україну, щоб краще зрозуміти батькове коріння.

Українською оповідання Щербаненка перекладав Юрій Педан, роман «Шість днів на роздуми» — Анатоль Перепадя. А завдяки Мар’яні Прокопович українці мають нагоду прочитати бестселер «Тенета зради». Саме пані Мар’яна люб’язно надала нам матеріали про Щербаненка із власного архіву, які дуже допомогли під час роботи над цією статтею.   

Жанр кримінального і детективного роману Джорджо Щербаненко вважав особливо актуальним. «Разом із масовим наступом цивілізації на світ виходить і масова злочинність»,          — писав він на початку роману-трилеру «Міланці вбивають по суботах». Але чому? На це запитання й намагався знайти відповідь Джорджо Щербаненко. Та чи зрозуміли ми його «дослідження», чи оцінили талант ще одного геніального українця?..

Цікаві факти про Джорджо Щербаненка:

•  Письменник часто серйозно хворів. У своїх спогадах він детально описує перебування і лікування в санаторії. Незважаючи на це, все життя був завзятим курцем. Майже всі герої його творів також мають цигаркову залежність.

•  Спочатку життя письменника в Мілані було дуже непростим. Він працював у найрізноманітніших сферах: від вантажника до працівника друкарні. Однак зароблених грошей заледве вистачало. Згодом, коли завдяки активній літературній діяльності економічне становище Джорджо стабілізувалося, його ніколи не покидав страх перед злиднями. Він наголошував, що всі герої його творів живуть надзвичайно скромно, і в цьому — віддзеркалення самого письменника.

•  На початку свого письменницького шляху Джорджо Щербаненко був особливо популярним серед жіночої аудиторії. Італійкам припали до душі заплутані детективні історії. Деякий час письменник навіть вів колонки в італійських жіночих журналах.

•  З дитинства Джорджо займався самоосвітою, зокрема дуже любив філософію.

Юлія ЯРУЧИК,

Літня школа журналістики «Дня»

http://www.day.kiev.ua/

Поразка, за яку не соромно

Україна не візьме участі в “Експо-2015” в Мілані