in

“Дорогою надій” книга Лідії Забожко про долю української жінки в Італії

Емполі: 12 вересня 2008. Тримаю в руках роман «Дорогою надій». З гарно оформленої обкладинки на мене дивиться вродлива дівчина, символ жіночої ніжної душі, що завжди прагне до світла любові і щастя. Я  знаю, що Лідія Забожко, авторка цієї книги, описує в ній не усміхнені, а часом навіть дуже жорстокі  долі  жінок,  які вимушені були шукати матеріального порятунку в Італії. Зацікавлена сюжетом роману, запитую:

— Пані Лідіє, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея написання цієї книги?

— Спровокував мене до написання сам екс-президент України Леонід Кучма, — відповіла письменниця, і, сумно усміхнувшись, додала:

— З високої державної трибуни він необачно  кинув слова про те, що порядні жінки сидять вдома і  про чоловіка та дітей дбають, а легковажні у чужих землях долі шукають.

Ці слова запеклись тяжким душевним болем у серцях тих українських Роксолан, яких доля розіп’яла на хресті страждань між Україною і Італією. Ковтаючи гіркі сльози, тремтячим від образи голосом мої україночки-подруги попросили:

— Напиши про нас правду. Нехай ті злі президентські слова не скаламутять у серцях наших  дітей і внуків любові і поваги до нас.

Це щире прохання стало вітром натхнення у творчих вітрилах, і згодом з’явився цей роман під назвою «Дорогою надій».
— Звідки ви черпаєте історії роману?

— У цьому творі йдеться мова про свята і будні українських жінок, яких безталання погнало на чужину. Невигадані жіночі історії покладено в основу роману. Щиро зізнаюся, що художньо оформляючи розповіді-оповіді моїх землячок на папері, я не раз кропила написане сльозами співчуття. Серце моє також плакало від болю. А в голові постійно стугоніла думка: «Бідні мої журавочки, як же ви могли це все пережити?»

— Чи вважаєте ви, що ця книга буде зрозумілою українцям на Україні, людям, що не скоштували заробітчанського хліба?

— Ця книга, перш за все, буде близька і зрозуміла родинам наших заробітчанок. Нехай батьки, чоловіки, діти і внуки тих жінок, які, тяжко працюючи, дбають про матеріальний статок своїх рідних,

знають, що більшість українських жінок — це земні Богині, які через найтяжчі випробовування проходять, не втративши святості своєї душі і доброти серця.

Щира правда і з любов’ю написане слово  серця людей завжди відкривають. Надійшло вже багато зворушливих відгуків на цей роман.

Ось що  написав у своєму листі-відгуку на роман  читач Сергій Д. із Києва:

«Нашим святим жінкам треба ставити величні пам’ятники не тільки в Україні, а й у всьому світі».
Романом зацікавився український кінематограф. Розпочалися роботи по зйомках кіно серіалу за його сюжетом.— 

Де можна знайти роман, чи планується його переклад італійською мовою?

— Роман «Дорогою надій» можна придбати в книгарнях України і на книжкових базарах.

В Італії можна замовити цю книгу за адресами:

Рим.  Тел. 333 673 99 10, Емполі. Тел. 333 26 23 400

Надійшла пропозиція від італійської редакції, щодо тиражування роману «Дорогою надій» італійською мовою. Сподіваюся, що так воно і буде.

— Щоб ви хотіли сказати майбутнім читачам вашої книги?

— Дорогі читачі!  Людське життя — це постійна боротьба між песимізмом і оптимізмом. У найтяжчі грозові життєві хвилини пам’ятайте, що навіть після горобиної ночі на обрії обов’язково зажевріє світанок  і з’явиться сонце.

Будьте мудрими і  не забувайте про те, що щастя нагадує собою кришталевий колосок: необережно доторкнувся — і розсипався той колос на безліч кришталевих зернин, які жоден майстер-віртуоз не складе докупи.

Нехай доля обдарує Вас довговічним сонячним щастям, славні мої земляки.
Українська газета в Італії

Українське мистецтво не знає кордонів

Страх перед депортацією спричинив насильство