in

Повернення в Україну у рамках проекту “Між містами Європи” у Реджо Емілії

Новітня Європа шукає діалогу між Сходом і Заходом, шляхів їх співпраці, налагоджує товарообіг та запозичує працівників. Проте два феномени випереджують дії політиків: невидима радіація, яка з 26 квітня 1989 року заполонила світ, і приїзд в Європу тисяч
жінок, які шукають можливостей поліпшити статки своїх родин.

У рамках проекту “Між містами Європи” у Реджо Емілії, в Майстерні мистецтва відбулась фотовиставка “Коридор 5. Повернення в Україну”, яка двадцяти років документально розповідає про атомний вибух та його видимі наслідки, що почасти спричинило розвал Радянського Союзу.

Захід був проведений за ініціативи асоціації Телечітофоно, яка упродовж 21 дня у серпні 2004 року втілила в життя проект “повернення” в Україну. Італійські хлопці Андреа Бассі, Массімо Бассі, Джанлука Грассі, Сіріо Зуєллі, Нандо Рінальді їхали мікроавтобусами, якими українські емігранти долають тисячі кілометрів, щоб приїхати в Італію на роботу чи повернутися додому. Виставка проходила під супровід гри на гітарі Массімо Замбоні, члена музичного гурту СССP-CSI. Художньо – технічною підготовкою займався Джордано Монторсі, доцент Академії мистецтв Венеції.

Психологічне навантаження експозиції посилювали розповіді робітниць з України, Молдови, Білорусії, у яких йдеться про тяжке життя доглядальниць в Італії. Фоторозповідь про країну, в якій паралельно існують два світи. Один поривається уперед, долаючи економічну кризу та радіоактивне забруднення, намагається розповісти світові про свої скарби, серед яких Львів, Крим, Київ, Севастополь,
Одеса. Інший – спустошений, діаметром 18 кілометрів, вхід туди
охороняють військові. У ньому, у порожніх селах і містечках, час застиг двадцять років тому. Дорогою до атомної станції минаєш радянське місто Припядь, де на міській раді досі червоніє вицвіла зірка.

Саме iз знайомства авторів з українками почалось їх зацікавлення Чорнобильською трагедією та Україною. Під час виставкових днів відбулося чимало заходів. Зокрема,зустріч з письменницею Світланою Алексеєвіч, авторкою відомих книжок, перекладених двадцятьма мовами світу. Серед них “У війни не жіноче обличчя”, у якій йдеться про жіноксолдат ів Другої світової війни; “Цинкові хлопці”, – розповідь про Афганську війну з погляду ветеранів і матерів загиблих; “Зачаровані смертю” – про самогубства, причиною яких стала ситуація після розпаду СРСР; “Молитва за Чорнобиль” – про катастрофу 1986 року.

Гості експозиції переглянули театральну виставу Роберто Біадіареллі “Репортаж Чорнобиль”, реалізовану за допомогою центру Coordinamento Provinciale Legambiente Solidarieta. У неформальній обстановці відбулася зустріч з українськими емігрантами асесора мерії з питань імігрантів Анджело Малагола, представників Культурної асоціацї Джакомо Уліві, Центру зустрічей для імігрантів Мадреперла, Спільноти українців Реджо Емілія та Телечітофоно, журналістів, психологів, представника профспілки та організаторів виставки. Обговорили нагальні проблеми, права і обов’язки мігрантів, поділилися інформацією про життя в Італії. Присутнім було
представлено каталог “Corridoio 5. Viaggio a ritroso in Ucraina”, у якому зібрано світлини та розповіді про поїздку по Україні. Каталог видрукувало видавництво Графіталія.

Тут же презентовано українсько-італійську книгу “Вітер зі сходу” Паоло Мессорі.
“Ідея проекту, – пояснюють організатори, – показати інший бік медалі, побачити життя таким, яким воно є насправді. Ми спробували зрозуміти те, що сталося , і те, що відбувається зараз, зустрітися з народом, який шукає в Італії кращої долі, зрозуміти причину цього явища. Задокументувати світ, відмінний від того,який ми бачили досі”.


Маріанна Сороневич

Італійська соціальна допомога цьому році складає 5 425 євро

Повернення в Україну за „Декретом флуссі”