in

Зимова поезія Надії Кошіль

Осідає сріблястим блиском.
Місячне сяйво на білий сніг.
Крокує мороз з веселим тріском.
Дзвінкий кришталь сипле до ніг.

Ялинка шубку білу вдягнула.
Ніч запалила вогні кругом.
На небі зірка враз спалахнула.
Вітання щире шле із Різдвом.

В кожній оселі щастя сіяє.
Радісна звістка біжить по Землі.
Боже дитятко світ весь вітає.
Лунають колядки веселі й дзвінкі.

…..

Розгулялась зима із вітром.
Розкуйовджує хмари сірі.
Розгойдує верби із скрипом.
Замріяні та похмурі.

В шубці пухнастій, вся біла.
Намисто з перлин одягає.
Ялинку зорепадом вкрила.
Святого Різдва чекає.

….

У вечірній і зимовий час.
На небі зірка ясно спалахнула.
Дивним теплом зігріла усіх враз.
І щастям надзвичайним пригорнула.

Благаєм, зіронько, над Україною зійди.
Сяйвом святим на мить ти нас з’єднай.
Холод розлуки, просим, розжени.
Вінком любові ти нас повінчай.

Надія КОШІЛЬ, Формія

Хто б керував Україною, якби повернулися 5 мільйонів заробітчан?

Запрошуємо на паломництво до гробу св. Апостола Петра у Ватикані