in

Щасливу жіночу долю подарувала мені …циганка

Одного дня все моє життя змінила зустріч з циганкою. Я тієї жінки ніколи не зможу забути.

Nomad people protest against Matteo Salvini during electoral meeting of the Rome mayoral candidate Giorgia Meloni in Rome, Italy on May 18, 2016. (Photo by Antonio Masiello/NurPhoto via Getty Images)

Звати мене Олеся. Всім наділила мене доля, і роботу хорошу маю, і власний будинок залишився від батьків. Всі подруги вже давно вийшли заміж, дітей до школи повели, а мені вже за 30 перевалило.

Коли мені було 14 років, ми з подружкою пішли кататися на ковзанах на річку. Там я провалилася під кригу, мене чудом врятував наш сусід. Сильне запалення, температура під 40, я ледве вижила. А дітей я ніколи не зможу мати. Так сказав лікар моїм батькам.

Так і жила я сама. Батьки пішли у засвіти рано. Одного дня все моє життя змінила зустріч з циганкою. Я тієї жінки ніколи не зможу забути.

В нашому селі жила циганка. Її сторожилися усі селяни, проте дехто звертався до неї за допомогою. Вона добре ворожила.

Одного разу я почула химерний звук біля моєї хати. Це було схоже на стогін змученої жінки, яка благала про про допомогу. Я вийшла на вулицю. Якісь сусідські хлопчаки познущалися зі старої циганки.Підлітки натруїли на літню жінку собаку. Я жахнулася від побаченого. Хлопці втекли, а я взяла змучену жінку під руку і повела до себе додому.

Я дала повечеряти своїй неочікуваній гості. Повечерявши та відпочивши, стара жінка підняла свої очі на мене.

Її погляд був такий пронизливий. Вона дивилася ніби крізь мене. По спині пройшовся мороз.

– Дай руку!

Я похитала головою сказавши, що не вірю в такі речі. А циганка і не мала наміру ворожити. Вона взяла мою руку, звідкись дістала червону ручку і провела якусь лінію посеред моєї долоні:

– Я все виправила. Не змий цю лінію до півночі і доля твоя повністю зміниться. Відчуєш радість материнства. Будеш мати діток. Вір мені. Накінець циганка сказала: «Маєш добре серце та душу! Щасливої долі тобі, моя рятівнице!”. Не встигла я оговтатися, як слід циганки простиг у моїй оселі.

А через місяць у наше село переїхав вдівець з сином. Ігор, так звали мого нового сусіда. Вирішив відкрити в селі кінний клуб. І змінити місце проживання, бо рік тому втратив дружину від раку. А 5-річному Ярославу потрібна мама.

Так вони і стали спілкуватися. Олеся пригощала малого пиріжками з вишнями, домашніми стравами. Хлопчик сильно прикіпив до жінки, а одного дня попросив Олесю стати його мамою.

Ігор та Олеся одружилися. А через два роки сталося ще одне диво- Олеся народила донечок-близняток. Ну і не вір після цього у ворожіння і вищі сили?

Інколи Яролав дивиться на Олесю своїми великими карими очима і запитує:

– Мамочко, ти ж не підеш в небо?
– Ріднесенький мій, не піду, звичайно! – ласкаво відповідає Олеся, міцно пригортає сина і колише у візочку донечок. І немає щасливішої від неї жінки на всій Землі…

Ми хотіли б залишатися із вами у контакті. Запрошуємо приєднатися до групи  у Facebook Українська газета – видання для українців в Італії

Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 8 Середній: 5]

В Україні змінилися правила перетину кордону: кого це торкнеться

П’яна українка в Італії побилась з поліцейськими, які приїхали її затримувати