in

Поезія Люби Баштик Trieste – Сокаль

Візерунки на шибках


Давненько не була я вдома взимку,
Там моя Україна вже вся у снігах;
Білим шовком мороз вишивае низинку,
А я далеко від дому, а я у ,,бігах,, .

Я зиму із давніх-давен полюбляю.
Промінь сонця по снігу мережить, іскрить,
Я у мріях долонями сніг загрібаю;
Яка дивовижна морозна та мить.

Горстка снігу на спраглих вустах _
Яка свіжість і доза адреналіну !
Аж подих захопить, ясніе в очах,_
Це я завжди зимою додому так лину.

Візерунки на шибках, мої білі мрії
Вкотре спливають від сонця сльозою,
Одну з них у серці так довго лелію,
Виноградною стала вона вже лозою.

Як спокійно та рівно димлять димарі;
Вже Різдво на підході, вже не за горами;
Воркують на килимі білому там снігурі,
Я ж знов на Святвечір не буду у мами.

Внікуди побіжу сніговими полями,
На морозі сніжок скрипне, правда, у сні.
У село я вернуся до батька, до мами;
Саме ті зими ніхто не поверне мені.

19.12.2010

Італійські соціологи визначили феномен міграції українок до Італії ‎

Запрошуємо на концертну програму за участю Володимира Крамара у Римі