Marianna Soronevych
Серед працівників секс-індустрії в Європі найбільше вихідців з Румунії та Росії. Румунія випередила Росію як країна, яка постачає найбільше число працівників секс-індустрії в Європейський Союз. Водночас, Україна здала свої позиції. Про це 27 січня, повідомляють західні ЗМІ з посиланням на доповідь організації Tampep. Вона займається профілактикою ВІЛ і венеричних захворювань серед працівників секс-індустрії.
У 2006 році на чолі списку стояли Росія, Україна і Румунія – саме в цьому порядку. Проте, як випливає з доповіді Tampep, вже в 2008 році трійка змінилася. На перше місце вийшла Румунія (12%), за нею йде Росія (9%), на третьому місці опинилася Болгарія (8%).
Румунія і Болгарія в 2007 році вступили до Євросоюзу, а їхні громадяни отримали право безперешкодно їздити в інші країни-члени організації.
Далі в списку йдуть Нігерія та Україна (по 7%), а потім велика група країн з показниками в 3-4% – Білорусь, Молдова, Угорщина, Польща, країни Балтії та інші.
Tampep, що фінансується Євросоюзом, веде збір даних через громадські організації та органи охорони здоров’я, які надають допомогу працівникам секс-індустрії.
За даними дослідження, на держави Центральної та Східної Європи, у тому числі країни Балтії і Балкани, припадає близько 70% мігрантів серед працівників секс-індустрії у 27 країнах ЄС. Великі групи становлять вихідці з Африки (12%), а також з Латинської Америки та країн Карибського басейну (11%).
За даними Tampep, штаб-квартира якої розташована в Амстердамі, близько 70% всіх секс-працівників у так званих старих країнах ЄС – це мігранти. У нових країнах, що вступили в ЄС в 2004 і 2007 роках, частка мігрантів у цій групі населення значно нижча.
У таких країнах, як Італія, Іспанія, Австрія і Люксембург, мігранти становлять від 80 до 90% працівників секс-індустрії. Тим часом частка мігрантів у Португалії значно нижча (56%), і ще менше в Британії (41%). При цьому в Лондоні ця частка становить 80%.
“Зі вступ до ЄС Болгарії та Румунії багато працівників секс-індустрії з цих країн не мають обмежень у пересуванні завдяки своєму новому юридичному статусі, – йдеться в доповіді. – Крім того, робота на вулиці дозволяє їм працювати лише від випадку до випадку і змінювати місце перебування за власним вибором, що значно підвищує їхню мобільність “.
