in

Президент Італії вважає дітей іноземців італійськими громадянами

На Апеннінському півострові мешкають понад півмільйона дітей, які народилися в Італії у сім’ях іммігрантів. Вони вчаться разом з італійськими ровесниками, спілкуються часто місцевим діалектом, почуваються також італійцями, але офіційно такими не вважаються. Відповідно до законодавства, при народженні ці діти отримують громадянство батьків, а громадянами Італії можуть стати при досягненні повноліття. Такий стан речей розкритикував президент Італії Джорджо Наполітано, закликавши парламентарів змінити чинний закон про громадянство.

Пані Леся, мама дев’ятирічного Андрійка, народженого в Італії, вважає, що до повнолітнього віку її дитині не дуже потрібне італійське громадянство. В школі Андрійко комфортно почувається серед однокласників, і вчителі толерантно ставляться до учнів-іноземців. Однак українка зауважує, що в майбутньому на неї чекає чергова бюрократична тяганина.

«Якби моя дитина при народженні отримала італійське громадянство, то ми б могли уникнути багатьох бюрократичних перепон. Наприклад, коли сину виповниться 14 років, я маю оформлювати йому окремий дозвіл на проживання», – розповіла українська іммігрантка.

Нинішній закон про громадянство, ухвалений 1992 року, багато хто вважає застарілим і неприйнятним для сучасної багатонаціональної Італії. За довгі роки у парламентських кабінетах назбиралася купа пропозицій стосовно надання громадянства дітям іноземців. Через сильну протидію правих та націоналістичних сил питання досі висить у повітрі.

Політичне протистояння

Користуючись політичним затишшям в парламенті й апелюючи до нового аполітичного уряду, глава держави підняв давно наболілу проблему. Реформа закону про громадянство позитивно вплинула б на італійське суспільство, яке, за словами президента, «постаріло, ба більше впало у склероз».

«Відмовляти у наданні італійського громадянства дітям, які народилися в Італії у сім’ях іммігрантів, – це справжнє божевілля та безглуздя», – заявив президент країни Джорджо Наполітано.

Політики лівого й центристського крила схвально сприйняли заклик глави держави. Настороженою була реакція найбільшої правої партії «Народ свободи». «Якщо хтось хоче створити умови для падіння цього уряду, то він знайшов правильний шлях», – прокоментував активіст партії Іньяціо Ла Русса, відкидаючи можливість реформи.

А націоналісти з «Північної ліги», відомі антиіммігрантською риторикою, закликали вирішувати економічні проблеми країни, а не проблеми іммігрантів.

«Ці розмови про надання громадянства дітям іноземців, народженим в Італії, починаються з тією метою, щоб потім надати право голосу на виборах іммігрантам, і таким чином вплинути на результат політичних виборів», – зазначив «лігіст» Марко Раґуццоні.

Тернистий шлях до громадянства

Попри таке різноголосся серед політиків, організації з охорони дитинства та асоціації іноземних громад плекають великі надії на заклик президента Італії.

Пропонована практика надання громадянства країни, де народився, (в юридичній практиці це називають по-латинськи «ius soli») поширена у США, Канаді, Аргентині, і за обмежених умов у Франції, Німеччині та інших європейських державах.

В Італії на сьогодні превалює принцип «ius sanguinis», тобто «батьківської крові». Якщо дитина народилася від батьків-українців, то вона отримує українське громадянство і до 18 років вважається в країні іноземцем. При досягненні повноліття протягом року вона має право на отримання італійського громадянства і відмову від попереднього. Однак набуття громадянства Італії не є автоматичним, бо слід документально підтвердити постійне проживання в країні упродовж 18 років і легальне перебування батьків.

 

Наталка КУДРИК

Радіо Свобода

 

Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 0 Середній: 0]

Ігор Ліховий: “Якщо нема нації – нема держави”

Новий уряд Італії буде при владі до 2013 року