Marianna Soronevych
Останнім часом в нашій країні з’явилося безліч авто, що перебувають на реєстрації в найближчому зарубіжжі. Особливо багато їх у західному регіоні, де в око впадають автомобілі з номерними знаками Угорщини, Словаччини, Чехії, Польщі, Румунії. На півночі України та в столиці – не рідкість литовські легковики. За їх кермом аж ніяк не «інтуристи», а місцеві жителі, які їздять на «чужинціях» з простої причини: це вигідно економічно.
Дійсно, внаслідок великих митних податків і зборів у нашій країні стара «іномарка» коштує на порядок дорожче, ніж аналогічна машина в сусідніх країнах. До прикладу, у нас «четвертий» Golf 10-12-річного віку оцінюється в еквіваленті 10-12 тисяч доларів, у той час як на перенасиченому пропозиціями вторинному ринку «у них» він коштує 3-4 тисячі євро. Що називається, відчуйте різницю! Сьогодні існує кілька способів цілком легально пересуватися на автомобілі, зареєстрованому в іншій державі.
Туди-назад
Можна ввезти «в лоб» автомобіль на «чужих» номерах, отримавши довіреність у власника – громадянина іншої країни. Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України, а також ст. 11 «Тимчасове ввезення громадянами транспортних засобів на митну територію України» Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» це дозволено.
Але така машина може перебувати на території України не більше п’яти або не більше десяти діб, якщо ТЗ покине нашу країну через інший пункт пропуску (тобто знаходилось в країні транзитом). Для багатьох жителів прикордонних міст, розташованих в 20-30 км від кордону, не проблема раз в п’ять днів з’їздити туди і назад (тим більше що багато хто з них бувають за кордоном ще частіше). Зрозуміло, українець, який їздить за кермом по довіреності, не вправі розпоряджатися даним автомобілем (поставити на облік, продати, оформити довіреність і т. д.).
Втім, до цього методу пересування на «чужинцях» у західних областях вдаються все рідше, оскільки з’явилися набагато більш зручні, хоч і менш законні способи.
Українці ввозять без оплати податків не тільки відносно дешеві машини, але й «свіжі» авто вартістю кілька десятків тисяч євро.
Незважаючи на те що тимчасово ввезений автомобіль експлуатується в Україні, йому треба пройти техогляд і бути застрахованим в «рідній» країні походження.
Ігри в іноземців
Нащадки громадян багатьох європейських країн, які проживають у прикордонних областях, можуть отримати громадянство за спрощеною схемою.
Розглянемо спосіб «легалізації» для жителя Закарпатської області на прикладі Угорщини. Для цього етнічною угорця (яких у цих краях чимало) достатньо надати документи родичів (свідоцтво про народження), які підтверджують, що на території області в конкретний історичний період (до 1920 р. і в 1939-1944 рр..) Проживали прямі угорські родичі того, хто бажає отримати громадянство. Крім цього, потрібно знання угорської мови, що також не є проблемою для тисяч жителів Закарпаття. Після того, як «кандидат» успішно склав присягу, йому видають сертифікат, що підтверджує, що він є громадянином Угорщини. Наступний крок – стати власником так званої «картки прописки», що дозволяє отримати угорський закордонний паспорт.
Після цього «квазівенгру» достатньо оформити прописку на території Угорщини, і тоді він навіть без «айди кард» – внутрішнього угорського паспорта – може набувати автомобіль в Угорщині без будь-яких обмежень і там поставити його на облік на своє ім’я. При цьому новому власникові потрібно оформити страховий поліс і сплатити відповідні податки, а також пройти технічний огляд. Потім «майжевенгр» може спокійно їздити на території України протягом року, після чого йому знову необхідно перетнути державний кордон. Правда, без процедури тимчасової реєстрації (взяття на облік в органах ДАІ МВС України) допустимий термін перебування машини в Україні набагато менше – всього 60 днів, після яких потрібно знову перетнути кордон. Втім, «майжевенгри» все одно їздять за кордон набагато частіше, тому такий нюанс їх зовсім не турбує.
Угорський «загран» надає й інші переваги: його володар проходить кордон по «зеленому коридору» для громадян Євросоюзу, а не стоїть в черзі з жителями СНД. Вдобавок відпадає необхідність в «Шенгені», авто з угорськими номерами в Угорщині (та й в інших країнах Європи) привертає набагато менше уваги, ніж машина, що складається на обліку в Україні.
Єдине «але» – завдяки такому вчинку громадянин України набуває подвійне громадянство, що заборонено нашим законодавством. Адже у всіх «псевдоіностранців» при цьому зберігається повний комплект українських документів, за якими вони спокійно вчаться і навіть працюють в нашій країні! А під час перетину кордону та їзди на автомобілі з «чужими» номерами пред’являють відповідні «іноземні» документи – закордонний паспорт, страховку та техпаспорт автомобіля.
Як правило, в нашій країні і при перетині кордону на поєднання угорського паспорта та українських водійських прав дивляться крізь пальці і даішники, і прикордонники. Але якщо їздити за кордоном постійно, то уважні європейські поліцейські можуть причепитися до того, що громадянин однієї країни чомусь має водійське посвідчення, видане іншою державою … При бажанні можна піти ще далі і зробити угорські права, але при цьому доведеться позбутися української «корочки ». Втім, окремі спритні громадяни примудряються заявити про втрату українських документів та отримати в Україні нові, завдяки чому у них з’являються два повних комплекти паперів, що дають можливість їздити як на автомобілі з українськими номерами, так і на «чужаках».
У Словаччині на лобове скло також клеять наклейки, що свідчать про проходження технічного огляду, сплати податків і терміні проходження наступного ТО.
Автомобілі з іноземними номерами стали звичним елементом дорожнього потоку багатьох західноукраїнських міст – наприклад, Мукачево.
Словаччина нам допоможе
У випадку з Угорщиною для отримання громадянства і подальшого придбання авто на «чужих» номерах необхідно знати державну мову, а також виїжджати за кордон кожні два місяці. Ще одне межуюча з Україною держава – Словаччина не вимагає ні першого, ні другого: законодавство дозволяє бути співвласником автомобіля громадянину будь-якої іншої країни. Досить знайти там же «держателя» авто, тобто спочатку необхідно зареєструвати цю машину на громадянина Словаччини, вписавши при цьому в техпаспорт себе в ролі співвласника. Потім зазначений «держатель» як резидент Словаччини абсолютно законно в’їжджає на територію України. Після цього український власник автомобіля на словацьких номерах може їздити на ньому по Україні 365 днів. А далі – процедура вивозу авто «утримувачем» на історичну батьківщину, оформлення нової страховки, ввезення за новою, і можна їздити ще рік … Як і в першому випадку, власник «словацької» машини зобов’язаний пройти технічний огляд (TK + EK) і придбати страховий поліс на рік.
«Працюю на Захід»
Третя схема є видом «бізнесу» багатьох компаній, проводячи міжнародну діяльність (або зображують її). Користуючись Стамбульськоїюконвенцією, прийнятою в 1990 році і ратифікованою Україною в 2004-му, підприємці з Польщі, Литви або Чехії реєструють на свою фірму автомобілі, які сподобалися українським покупцям і викуплені ними у будь-якого власника. Після цього відповідно до Конвенції оформляють на резидента України, який бажає стати «власником» машини, весь пакет документів, що дозволяють йому спокійно кататися на території нашої країни 365 днів. Де покупець не є власником авто, а лише управляє ним як працівник іноземної компанії, оформлений за трудовим контрактом. Рік потому йому буде необхідно виїхати за кордон і знову ввезти автомобіль, попередньо продовживши довіреність (і контракт) від фірми-власника.
Мінус такого варіанту – юридичний власник автомобіля може зникнути або не заплатити податки, внаслідок чого учасник цієї авантюри при подальшому виїзді за кордон може зіткнутися з серйозними проблемами. Та й зовсім не факт, що митна служба захоче впустити нерезидента за кермом такої машини на максимально передбачений термін у 365 днів – набагато частіше наші служби ставлять штамп про необхідність покинути країну через 5 днів, як у випадку з транзитом. Знаючі люди кажуть, що поставити потрібний штамп допомагають індивідуальні домовленості і сума в кілька сотень доларів. Існують також фірми та індивідуальні підприємці, які беруться привезти в нашу країну будь-який автомобіль з Литви або Польщі на умовах Стамбульської конвенції за винагороду приблизно в 2000 доларів.
Навіщо платити більше?
Таким чином, зараз багато українців активно набувають за кордоном як відносно недорогі (від 3 до 5 тисяч євро) старі машини, так і досить свіжі і недешеві автомобілі преміум-класу, користуючись прогалинами в законодавстві та спрощеною процедурою отримання громадянства або шенгенської візи. Українська ж держава воліє поки що «не помічати» тисячі наших співвітчизників за кермом машин з іноземними номерами.
Авто з іноземною реєстрацією роблять серйозний вплив і на первинний ринок. Адже в багатьох західних областях падіння продажів нових авто пов’язане саме з тим, що регіони буквально затоплені дешевими «іноземцями». Багато хто не відмовляються від спокуси і набувають за ціною нової малолітражки В-класу престижний кросовер на словацьких або угорських номерах.
Думка Держмитслужби
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами ТЗ особистого користування дозволяється терміном до 1 року під письмове зобов’язання на зворотне вивезення зі сплатою всіх митних платежів, які відповідно до Закону мають бути сплачені при імпорті таких ТЗ. Конвенцією про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) визначено, коли ТЗ особистого користування може бути завезено з умовним звільненням від ввізного мита і податків. Воно проводиться за умови, що такі ТЗ зареєстровані на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована чи проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозиться і використовується особами, що проживають поза такої території (ст. 5 Доповнення С до Конвенції ). Тобто ці пільги існують тільки для громадян-нерезидентів та не поширюються на ТЗ, що ввозяться громадянами-резидентами. При цьому такі ТЗ можуть використовуватися на території України лише тими громадянами, які ввезли їх в нашу країну, не можуть бути передані іншим особам, розукомплектовані або застосовуватися з метою підприємницької діяльності.
Думка ДАІ
Відповідно до п. 29.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу (ТЗ), який прибув в Україну з іншої країни, повинен мати при собі реєстраційні документи на ТЗ і посвідчення водія, що відповідають Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968). На автомобілі повинен бути встановлений номерний знак з буквами латинського алфавіту та розпізнавальний знак держави, в якій він зареєстрований. Також водій повинен пред’явити на вимогу автоінспектора інші документи, визначені п. 2.1 Правил дорожнього руху (ПДР) – страховку автоцивільної відповідальності, дозвіл на перевезення небезпечного вантажу, нанесення реклами і т. д. Відповідно до вимог п. 29.2 ПДР транспортний засіб, який перебуває в міжнародному русі на території України більше двох місяців, повинен бути тимчасово зареєстровано в Державтоінспекції (крім ТЗ іноземців, які прибули в Україну на лікування або відпочинок з відповідними путівками на визначений Держмитслужбою термін). При цьому керувати ТЗ, не зареєстрованим у Державтоінспекції, заборонено (п. 2.9 ПДР). За порушення цієї вимоги передбачено відповідальність згідно з ч. 6 ст. 121 КпАП (штраф 170-255 грн.), А повторне протягом року порушення – ч. 7 ст. 121 (255-310 грн. Або громадські роботи на 30-40 годин з оплатним вилученням ТЗ чи без такого). Порядок і підстави для тимчасового затримання ТЗ працівником Державтоінспекції визначені «Порядком тимчасового затримання …». Працівники Державтоінспекції не мають безпосереднього доступу до баз даних щодо перетину кордону ТЗ.
