Marianna Soronevych
Італійці відомі своєю прискіпливістю до особистої гігієни та чистоти й порядку власних помешкань. Не дивно, що саме на Апеннінах чи не найбільше в Європі користуються хімічними засобами для миття. Але рідко хто замислюється, наскільки обтяжливо це часом позначається на здоров’ї, довкіллі та, зрештою, на гаманці. Так в Італії поширюється ідея повернення до бабусиних рецептів приготування прального порошку і навіть зубної пасти.
Важко тепер уявити наше життя без кольорових пляшечок і флаконів, які в рекламних роликах дивовижно виводять плями на білизні або миттєво знімають стійкі забруднення на кухні. І головне при цьому – начебто мінімум часу та фізичних зусиль, витрачених для наведення чистоти й порядку в домі. Такі блага сучасної цивілізації мають й інший бік медалі.
«Наші квартири буквально переповнені пляшками і пакетами мийних засобів як для хатнього прибирання, так і для особистої гігієни. Якщо врахуємо той факт, що Італія – один з найбільших споживачів цих засобів, приблизно 25-30 кілограмів на особу щороку, то кожний житель викидає в середньому 70 флаконів щороку, тобто 4 кілограми пластику на душу», – говорить Роберто Кавалло, голова організації з екологічного виховання ERICA.
За останні 80 років на планеті було вироблено 400 мільйонів тонн хімічних речовин. Сьогодні на ринку представлені 300 тисяч хімікатів, із цього числа 33 відсотки продукції виробляється в межах ЄС, і 15-20 відсотків – це частка тих хімічних продуктів, які кожного року використовує середня європейська родина.
Перевага дешевому і натуральному
Дуже нелегко пересічному споживачеві орієнтуватися в етикетках і складниках продукту для чищення, навіть якщо він під маркою «біо» і ціна його удвічі більша. Тому італійська журналістка-дослідниця з екологічної проблематики Еліза Ніколі пропонує нелінивим й чепурним господаркам згадати бабусині хитрощі і взяти справу у свої руки.
В довіднику-пораднику під назвою «Творче прибирання і миття» авторка зібрала 16 рецептів приготування мийних і косметичних сумішей на основі лимону, олії, оцту, питної соди, глини й ефірних масел.
«У крамницях не всі засоби для миття є шкідливими. У нас існують закони, які певним чином захищають і споживача, і довкілля. Але мої поради зосереджені на тому, щоб купувати дешеві базові продукти, які не зазнають складних індустріальних процесів виробництва і є на полиці будь-якого магазину. Наприклад, мити плиту чи підлогу в квартирі можна за допомогою соди й оцту», – радить Еліза Ніколі.
Було б бажання
Мийний засіб для посуду вона готує з дрібних шматків господарського мила, розбавивши його з водою та краплею ефірного масла. У розмові з Радіо Свобода авторка розповіла, що деякі засоби трохи складно готувати, але таким чином вона заощаджує чимало грошей під час закупів у супермаркеті. Витративши півтора євро, можна отримати півлітра рідини для миття вікон – у крамниці доведеться заплатити щонайменше удвічі більше, додає пані Ніколі.
Екологічні й економічні переваги домашньої лабораторії лежать на поверхні. Але як за буденними клопотами викроїти час для приготування чарівних сумішей? Журналістка Еліза Ніколі переконана, що проблема не в часі, а в самоорганізації і в бажанні зайнятися новою справою.
«Справжня проблема – це почати. Коли спробуєш один раз власноруч зробити мийний засіб, коли навчишся і наб’єш руку, тоді помітиш, що ця процедура забирає не так вже багато часу», – вважає авторка книжки.
Наталка Кудрик
