Marianna Soronevych
“Та де то хто раніше таке видів. Один стаціонарний телефон на вулиці був. Як хтось із заграниці дзвонив, аж серце вилітало — так бігла, би встигнути поговорити. Тим, хто дзвонив, шалені гроші крутило. З мобілками вже легше було. А тепер, як провели інтернет, взагалі благодать. Люди можуть навіть бачити одне одного”, — ділиться 60-річна Анна Салагуб із села Стоянів Радехівського району на Львівщині. Вона має родичів та знайомих за кордоном, спілкується з ними через скайп.
Стоянів — крайнє село у Львівській області, межує з Волинню. Тут живе майже 3 тис. осіб. Понад 70 людей виїхали на заробітки за кордон. Аби спілкуватися з родичами, місцеві масово проводять інтернет. Торік до мережі підключилися майже 100 абонентів. Це найбільше серед сільських населених пунктів.
— Алло, алло, Галю, як чуєш нас? — кричить на всю хату 49-річна Ніна Дасюк. Живе недалеко від сільради. У вівторок по обіді з нею на зв’язок вийшла її дочка Галина, 30 років. У березні вона поїхала до чоловіка у португальське місто Коїмбра. Він працює далекобійником. Улітку Дасюки провели інтернет, щоб з ними спілкуватися. З дочкою через скайп говорять удруге.
— Чую добре! Поправте, мамо, трохи камеру, а то вас не видно, — відказує по той бік екрана дочка. — Як ви там з татом? А ну покажіться, як виглядаєте. О, так нівроку.
— Богдане, ходи бігом, — кличе чоловіка Ніна Дасюк. — Покрутися, най дочка тебе побачить. Чи не схуд, — сміється. — Здорові, обоє, слава Богу. Прийшла от з бібліотеки з роботи, напекла пирогів із сиром. Наїлися. Зараз йдемо садок грабати, — пояснює дочці.
— А я вчора в Іспанії була в Сан-Себастьяні. В океані трохи похлюпалася. Там дуже тепло. Доки не вивчила мови, з чоловіком Європою подорожую. Погода чудова. Дивіться, яке сонце, — показує на вікно. — Краєвиди — не передаси. Чисто, кругом всі прибирають. Зараз вам покажу, як у нас у квартирі. Тут — канапа, тут — телевізор. А отам спальня, і кухня. Добре влаштувалася, — водить камерою по квартирі Галина.
— Ого, красота у вас, — сідає до комп’ютера 52-річний Богдан Дасюк. Поправляє камеру на себе. — Дочко, а що тобі передати, свята во йдуть? Може, чогось такого нашого хочеться? Бо як будеш нам слати, то мамі їстівних каштанів передай і оливок. Але тих з базару. Вони смачніші.
— Добре, передам. А ви мені квашених огірків, сала, насіння соняшникового, кропу. Тут ніби все є, але хочеться такого, як дома, — каже Галина.
На переговори поспішає 80-річна Ірина-Єва Дасюк, мати Богдана. Прийшла з іншого кінця села. Сідає перед камерою, роздивляється зображення. Поправляє на собі хустину.
— Галю, дитинко, то ти? Йой, як тебе добре видно, та ти така як справжня. А як то той телевізор так тебе передає? Ти і рухаєшся, ну як жива, диво просто якесь, — тішиться. — Вертайся дому вже. А то вже тебе і чую, і виджу, але ще би доторкнутися хотіла.
Дасюки спілкуються понад годину. За інтернет платять 90 грн на місяць.
— Людям вигідно зараз стало до мережі підключатися. Бо розмовляти можна набагато дешевше, ніж по телефону. Селяни навіть між собою через скайп спілкуються. Обирають переважно безліміт, ну, і хочуть велику швидкість. Для скайпу 0,5 мегабіт вистачає. Коштує це 90 гривень. Максимум — 1,5 мегабіта — 120 гривень, — розказує підприємець Олег. Він підключає абонентів від компанії “Уарнет”. — В нас інтернет безпровідниковий. Приєднуємо антенки до телевізійної вишки. Такі у кожного господаря є на подвір’ї. Туди зв’язок подається із базової станції. Модеми, підключені до комп’ютера, ловлять цей сигнал. У Стоянові серед наших клієнтів багато літніх людей, їх діти за кордоном. Онуки вчать користуватися технікою. Ми показуємо лише ази. Камери для скайпу люди купують самі. На ринку зараз їх багато. Найкраще брати за ціною 150–200 гривень. Вони чітко відтворюють зображення.
