in

Знайома незнайомка

Відомий італійський режисер, володар премії Оскар Джузеппе Торнаторе представив на суд публіки актуальний фільм “Незнайомка” (La Sconosciuta), про долю іммігрантки з України. Стрічку одразу звинуватили у пропаганді жорстокості.

 

Головною героїнею фільму є молода українка, яка приїхала в сучасний італійський мегаполіс кілька років тому. Ірина живе серед привидів минулого та сподівань на краще майбутнє. Одразу після приїзду до Італії вона стає жертвою сутенера (роль виконує Мікеле Плачідо), який хоче збільшити свої прибутки вдаючись до продажу новонароджених та жінок. Дівчат – іноземок, його рабинь, які з часом стають непридатними для проституції, змушують вагітніти, а відтак відбирають немовлят. Після чергових пологів Ірина вже не може мати дітей, вирішує втекти і починає пошуки своєї доньки, яку усиновило подружжя ювелірів.

Незважаючи на те, що усе уже в минулому, жінка не може забути пережитих принижень та насильства. Єдиний приємний спогад – палке кохання, на жаль, втрачене. Вона не є дуже молодою, проте залишилася привабливою, і попри замкненість характеру, у її очах палає вогонь непокори. Після багатьох неспокійних років Ірина, за допомогою конс’єржа, влаштовується прибиральницею. Не покладаючи рук, вимиває кожен закуток. Проте насправді у думках має зовсім інше. Хоче бути поблизу дівчинки, дочки сім’ї Адахерів. Донато та його дружина Валерія розлучаються, і їх єдина дочка страждає від цього. Ірина знайомиться з домогосподаркою Адахерів Джиною, потрапляє у їхній дім, згодом її беруть на роботу. Мати шукає дорогу до серця маленької Теї.

Проте одного дня перед Іриною з’являється тінь минулого, давній мучитель Муффа, і з його приходом починаються нові жахіття та насильство…

“Я чув, що дехто порівнює мою роботу із Тарантіно чи Хічкоком, – розповідає Торнаторе, – проте, я пам’ятаю фільми, у яких є багато крові ще перед ними. Насправді я хотів розповісти історію з простими персонажами та емоціями. Однією із тем фільму є сучасні звички суспільства. Я питав себе, як почувається людина, якій забороняють мати почуття та любов. На створення історії, мене надихнула одна газетна стаття, у якій йшлось про жінку, що народжувала дітей на замовлення. Саме це змушена робити і героїня стрічки: народжувати дітей, щоб потім продавати їх парам, які не можуть мати потомства”.

Ролі у фільмі виконують відомі актори: Фавіно, Джеріні, Дельт Іспості, а на виконання ролі Ірини запросили російську театральну актрису Ксенію Раппорт, яка стала серцем і тілом фільму. Вона уособила у своїй героїні усіх дівчат, які перетинають східний кордон Італії, аби потрапити відтак у сексуальне рабство. Ірина дарує глядачам емоції жінки, яка намагається втримати ціну свого життя, жіночності, викрадених у неї шантажем та насильством.

Мікеле Плачідо відведена роль негативного героя. З єхидною усмішкою на обличчі, неприємною зовнішністю, голомозий, – актор, якого більшість знає з фільму Спрут, – тут є невпізнанним. “Режисер щодня змушував мене змінювати мою зовнішність. Почалось із зміни форми брів, а завершилось депіляцією усього тіла…”, – розповідає актоp.

Наше досьє
Джузеппе Торнаторе почав працювати у сфері фотографії і був визнаний багатьма італійськими журналами. Його першими роботами у кіно стали документальні фільми та співпраця із Rai над виготовленні різних телевізійних і кінографічних проектів про Сицилію. У 1982 році його фільм „Етнічні меншини у Сицилії” виграв премію за найкращий документальний фільм на фестивалі у Салерно. Два роки потому із фільмом „Камморіста” стає володарем Срібної плівки та Золотого глобуса від іноземних ЗМІ в Італії, як режисер-відкриття.

Світове визнання приходить до Торнаторе у 1988 році із фільмом „Nuovo cinema paradiso”. Великий спеціальний приз у Каннах та Оскар, як найкращий іноземний фільм. За ними слідували інші численні престижні премії та нагороди. У 1999 році за режисуру, костюми, музику, сценографію, кандидат на премію Оскар із фільмом „Малена”. „Незнайомка” вийшла після майже шестирічної перерви.

18 жовтня журналісти та глядачі зустріли прем’єру фільму довгими оваціями на Святі кіно у Римі.


Маріанна Сороневич

Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 0 Середній: 0]

Микола Швець: «Коли твориш ескіз, то, як музикант, шукаєш мелодію, поєднуєш її»

Невдала подорож українських цигарок до Італії