Marianna Soronevych
Українські трудові мігранти дедалі частіше забирають своїх дітей із України, бо вважають, що дитині буде краще і безпечніше з батьками, ніж з опікунами в Україні. Про це мовилось під час круглого столу у Львові «Дитина українського мігранта: виклики та перспективи», організованого Асоціацією українців у Португалії «Собор», Міжнародним інститутом освіти, культури і зв’язків з діаспорою.
Останні два роки українські трудові мігранти забирають за кордон не лише неповнолітніх дітей, але й доросліших, які закінчили школу в Україні, а також подають документи на возз’єднання родини з дітьми, які мають свої сім’ї. Це є свідченням того, що заробітчани не планують повертатися на батьківщину, сказала Радіо Свобода директор суботніх шкіл Асоціації українців в Португалії Оксана Гуцько.
«Жінки приїжджають усе частіше з дітьми, і створюються у Португалії родини. Зробити документи для поєднання з дітьми не є складно, – зазначає вона. – Процес легалізації триває протягом року, але можна це питання вирішити і швидше. Жодної корупції з боку Португалії немає, усе це офіційно. А ось в Україні раніше траплялись випадки корупції, коли доводилось виробляти документи».
Із 10 заробітчанок 9 мають дітей – опитування
За даними центру «Жіночі перспективи», понад 40 відсотків трудових мігрантів – молодь. Майже 90 відсотків жінок, які поїхали на заробітки в Італію, залишили своїх дітей в Україні, а згодом дехто почав подавати документи на возз’єднання родини.
За даними опитування, з 10 заробітчанок 9 мають дітей. Кожною четвертою дитиною опікується тато, у кожної шостої дитини обоє батьків працюють за кордоном.
Вчитель у Португалії Оксана Гуцько наголошує, що найскладніше батькам знайти порозуміння з дітьми, яких вони довірили на бабусь і дідусів у маленькому віці, до 8 років. Дитина має страх до життя, вважає світ ворожим, тримає образу на батьків, почувається покинутою і потребує уваги. Тим часом дорослим дітям важко адаптуватись на чужині. Вони почуваються некомфортно у школах через незнання мови, але згодом вступають у західні університети і становлять конкуренцію своїм ровесникам.
Однак достеменно не відомо, скільки дітей трудових мігрантів сьогодні перебувають за кордоном.
«Ці діти становлять п’яту хвилю дитячої міграції, – каже Оксана Гуцько. – Важливо, чи вони захочуть швидко інтегруватися у нове середовище чи будуть українською діаспорою. Я не знаю, що краще: залишити дитину чи взяти зі собою. Звісно, що необхідно забирати дитину у підлітковому віці, не можна залишати на 10 років без уваги, від раннього віку. А ось коли уже дитина закінчує школу, то усе ж варто, щоб вона продовжувала здобувати освіту в Україні. На цей крок багато йдуть, бо освіта дешевша».
Нині за кордоном є 5 українськомовних шкіл, які працюють протягом п’яти днів на тиждень. Випускники отримують дипломи Міносвіти України, мають право вступати у закордонні та українські навчальні заклади.
Цього року майже дві тисячі дітей українських мігрантів пройшли атестацію за кордоном. Але більшість із них продовжуватиме навчання за кордоном.
http://www.radiosvoboda.org
