Ігор Ліховий: “Якщо нема нації – нема держави”

„Український світ вийшов далеко за межі держави Україна. Українська нація присутня на усіх континентах. Але досі, на жаль, вона залишається неорганізованою і роз’єднаною. На щастя, тепер в Україні складаються політичні умови , сприятливі для того, щоб українці на материзні і за межами рідного краю відчули себе частиною одного світу”, – сказав екс-міністр Міністр культури і туризму України, Посол України в Республіці Білорусь по квітень 2010 року.

Реалії в Україні

Після виборів Президента Ющенка, які стали знаковою подією в історії країни, коли вона обрала шлях розвитку демократії, гідність іправа людини стали пріоритетом. Українці заявили, що хочуть самі обирати владу, впливати на розвиток подій у державі. Наша держава є молодою. На жаль українська еліта не була готовою до того, щоб повноцінно забезпечити права своїх громадян. Ми мали справу з політичною кризою у вересні минулого року, з якої, як мені здається, вийшли гідно.

Хочу віддати належне Президенту. Він сформував дієвий уряд, який зумів впоратися з газовою кризою, яка фактично перетворилася на газову атаку з боку Росії. Україну вдалося вберегти від катастрофи, завдяки, не в останню чергу, зусиллям прем’єра Єханурова. За великим рахунком, традиційно, українці вміють шукати винних, вказувати на те, хто заважає гідно та багато жити. Зазвичай у такій ролі часто виступає Росія. Для цього є підстави. З боку північного сусіда ми відчуваємо постійний енергетичний та політичний тиск.

Ситуація у культурі

Президент Ющенко вважає, що економічний розвиток пов’язаний з самоідентифікацією українців. Ми повинні визнати себе титульною нацією, яка бере на себе відповідальність за розвиток цілої держави. Якщо нема нації – нема держави, це, радше, желе на Євразійському просторі.

Зарубіжне українство

Зараз готують низку проектів, які, сподіваюся, зможуть задекларувати і забезпечити права зарубіжного українства. Одна з реалій, на яку мусить звертати увагу уряд – так звана “четверта хвиля”, трудова еміграція у країни Європи, Північної Америки, Австралії. Наразі це найменш досліджений українськими урядовцями пласт, але його незнання не означає того, що не існує. Нещодавно ухвалено проект постанови про створення українських культурно-інформаційних центрів за кордоном. Один такий центр уже вдалося відкрити у Парижі. Серед наступних пріоритетних завдань – відкриття схожого осередку українства у Римі. Так ми сподіваємось поліпшити імідж нашої держави за її межами.

Інтеграція України у світовий культурний простір

Уряд прагне змінити вектор українського туризму, який існував досі, привабити в Україну туристів, створити на цьому ґрунті нові робочі місця. Ті, хто пожив за кордоном, побачили, як сервіс визначає економічне обличчя міст, цілих регіонів. Ці люди, володіючи певними коштами, більше не бажають працювати за межами держави. Вони, зокрема, розпочинають займатися “зеленим” туризмом. Вважаю, що туризм в Україні мусить мати національне обличчя. І якраз “зелений” його різновид – найкраще поле для такої діяльності. На останньому засіданні уряду ми прийняли концепцію розвитку цієї галузі, зокрема й розвитку народних промислів: Опішні, Гавареччини, Решитилівки – регіонів, які за усіх часів були відомі у Європі. Дуже важливо увійти в Європу насамперед культурними проявами, до прикладу, як Руслана, переможниця Євробачення, Андрій Шевченко, київське „Динамо”. Мені було дуже складно вирватися з Києва, бо зараз у розпалі коаліційні перемовини. Та я приїхав, щоб взяти участь у церемонії занесення українського художника Івана Марчука до золотої гільдії Міжнародної академії сучасного мистецтва. Цим стверджую, наскільки важливим є для нас, щоб Україну знали не тільки через Голодомор, Чорнобиль, а й через сучасний розвиток української культури, духовності. Нам є що задекларувати. Інша проблема, що ми поки що не вміємо цього зробити.

Маріанна Сороневич