“Стидно признатися, але повернувся із заробітків без копійки”

   Заробітки приносять гроші не завжди

Львів’янин 51-річний Петро Шейка тиждень тому повернувся із заробітків у Києві. Поїхав туди після новорічних свят.

— Такого провального сезону не мав із 2008 року. Тоді половину будівельних об’єктів заморозили, — скаржиться Петро Степанович. — Стидно признатися, але приїхав без копійки. Навіть київського торта родині не привіз.

Чоловік більше 15 років щоліта їде працювати різноробочим за кордон — до Польщі, Чехії чи Росії. Восени та взимку — до Києва. Вміє класти кахлі, цеглу, паркет, штукатурити, мурувати, клеїти шпалери.

У листопаді бригаду Петра Шейки найняв столичний біз­несмен. До кінця лютого з перервами на новорічні свята робітники зобов’язалися повністю відремонтувати його 4-кімнатну квартиру в новобудові.

— Спочатку домовилися про оплату у валюті — 2000 доларів на трьох. Потім замовник почав просити виплачувати в гривнях, за курсом Нацбанку. Нам невигідно, але й діватися нема куди, бо в Києві скрізь така ситуація. В січні приїхали на об’єкт, бізнесмен дав кожному по тисячі гривень і пропав. ­Думали — кинув нас. Потім об’явився: все, бізнес заглох, боргів куча, орендовану квартиру не потягну, переселяюся сюди жити. Доплатив нам кожному ще по три тисячі і сказав, що більше немає. А в нього ванна й туалет тільки наполовину плиткою обкладені. Говорив, що дороблятиме сам.

Робітники з бригади Шейки звернулися до приватної будівельної фірми.

— Ще влітку через них ми заробляли кожен по 10 тисяч за місяць. Вони за відсотки знайшли нам клієнтів, підписали договір. ­Зараз прораб розсміявся: “Яка робота? Їдь, вуйку, додому. Найближчі півроку працювати не прийдеться”. Клієнти не мають грошей, бояться війни й не починають ремонтів. За місяць тільки один замовник. Він — ­програміст, заробляє в доларах. Будівельні компанії скоротили штат, об’єкти заморозили. Через стрибок курсу долара не можуть закупити нові матеріали. Спробували шукати роботу на залізничному вокзалі. Туди часто клієнти приходять. Тепер там сотні таких, як ми, стоять із табличками в руках “Разнорабочий посуточно, помесячно — недорого”. Тільки-но з авто виходить клієнт — накидаються на нього як шуліки, один перед одним збивають ціну. Дійшло до того, що квадратний метр плитки пропонують викласти за 90 гривень. А торік я брав не менше 150.

Заробітчани в Києві знімають ліжко-місце в гуртожитку або квартиру. Ціни зросли в півтора разу. Найдешевший варіант ліжко-місця неподалік залізничного вокзалу коштує 75 грн за добу замість 50. Однокімнатна квартира — від 3,5 тис. грн.

— Платиш за проїзд, за ночівлю більше 2 тисяч гривень в місяць, на їжу півтори тисячі — на життя йде 4 тисячі. Стільки ж я заробив за місяць. Якщо нічого в країні не поміняється — пару мільйонів різноробочих і будівельників залишаться без роботи.

Автор: Ольга ШВЕД