in

Звернення УАМП. Обращение УАМП. An Appeal of UAIL

   Звернення Української асоціації міжнародного права до громадян України та Росії, братських народів сусідніх держав, з якими нас єднають родинні та історичні зв’язки, а також до усього міжнародного співтовариства

1 березня 2014 року о 17.21 за київським часом Рада Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації одностайно підтримала звернення Президента В. В. Путіна щодо введення «обмеженого військового контингенту» збройних сил Росії на територію України.

 Це рішення було ухвалено на порушення Статуту ООН, Декларації про принципи міжнародного права 1970 року, Гельсінкського заключного акту НБСЄ 1975 року, Договору про дружбу та співробітництво між Російською Федерацією та Україною 1997 року, а також низки інших міжнародних договорів. Водночас демонстративна відмова Російської Федерації від попередніх консультацій з Україною та державами-гарантами її територіальної цілісності (Великою Британією, США, Францією та Китаєм) є показовим нехтуванням її міжнародно-правовими зобов’язаннями, закріпленими у Будапештському меморандумі 1994 року.

 Схвалюючи рішення про використання збройних сил на території незалежної суверенної держави, одного з фундаторів ООН, Рада Федерації РФ спотворила зміст норм міжнародного права щодо ситуацій, коли захист прав та законних інтересів громадян, які перебувають за кордоном, потребує військового втручання країни їх громадянства. Згідно з Конституцією України та відповідними нормами міжнародного права Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою частиною України і однією з адміністративно-територіальних одиниць держави Україна. Підкреслимо, що жодна належним чином уповноважена національна, іноземна чи міжнародна інституція не заявляла про порушення на території України (зокрема, у Автономній Республіці Крим) прав людини, що вимагало б втручання будь-якого іноземного суб’єкта чи міжнародного співтовариства. Отже, звернення самопроголошених керівників складової частини України – Автономної Республіки Крим до російської влади щодо надання військової допомоги є протиправним, а будь-які рішення, ухвалені на підставі цього звернення, є нікчемними.

 Користуючись принципом добросовісного тлумачення міжнародних договорів, констатуємо суттєве порушення положень Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 8 серпня 1997 року (дію якої було подовжено у квітні 2010 р.), зокрема, пункту 1 статті 6 Угоди, де зазначається, що військові формування ЧФ РФ «здійснюють свою діяльність в місцях дислокації відповідно до законодавства Російської Федерації, поважають суверенітет України, додержуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи України». Порушено також пункт 2 статті 8, згідно з яким військові формування ЧФ РФ «проводять навчання й інші заходи бойової та оперативної підготовки в межах навчальних центрів, полігонів, позиційних районів і районів розосередження, стрільбищ та, крім заборонених зон, у відведених зонах повітряного простору за погодженням з компетентними органами України». Наскільки нам відомо, такого погодження з компетентними органами України з боку відповідних органів РФ не було. Однак російські військові (про своє громадянство вони повідомили ЗМІ) покинули місця своєї дислокації всупереч нормам Угоди.

 Зважаючи на викладене, члени Української асоціації міжнародного права розцінюють дії Російської Федерації як акт агресії, що є міжнародним злочином. Нагадуємо, що міжнародне право передбачає особливий режим міжнародної відповідальності держави, яка порушила імперативні норми загального міжнародного права, а особи, винуваті у вчиненні злочину агресії, несуть індивідуальну кримінальну відповідальність за міжнародним правом.

 Нехтування Російською Федерацією основними принципами міжнародного права неминуче призведе до значних політичних, економічних та військових втрат цієї в умовах сучасного глобального світу, дестабілізації ситуації не тільки у Східній Європі, але й усередині Росії. Використання Росією як приводу для військової агресії віртуального порушення колективних прав населення певного регіону чи регіонів України у майбутньому з великою ймовірністю стане прецедентом для аналогічного військового втручання у внутрішні справи інших держав з боку багатонаціональної РФ, та може бути використано іншими державами для втручання у справи Росії та підтримки сепаратистських рухів у її складових частинах.

 Таким чином, дії Російської Федерації створюють правові підстави для реалізації Україною свого невід’ємного права на індивідуальну та колективну самооборону, закріпленого у статті 51 Статуту ООН. Доцільним є проведення керівництвом України термінових консультацій із державами, які потенційно готові стати пліч-о-пліч з Україною для відбиття зовнішньої агресії. З огляду на численні порушення Російською Федерацією багатосторонніх та двосторонніх договорів, Україна також має право зупинити виконання будь-яких своїх зобов’язань за двосторонніми договорами з Росією, зокрема щодо тимчасового базування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України.

 Політика Російської Федерації щодо України руйнує не лише двосторонню міжнародно-правову базу. Вона становить загрозу загальній системі міжнародного права, захист якої є спільною справою юристів-міжнародників в усьому світі.

 Міжнародне право було та залишається інструментом мирного вирішення суперечок між державами. Будь-яке втручання однієї держави у внутрішні справи іншої є неприпустимим і має бути засуджене міжнародним співтовариством.

 

Президентська Рада Української асоціації міжнародного права

 

Підписали, зокрема:

Голова Президентської Ради Української Асоціації міжнародного права, професор, член-кореспондент АПрН України О.В. ЗАДОРОЖНІЙ

доктор юридичних наук, професор М.О. БАЙМУРАТОВ

доктор права, професор І.Г. БІЛАС

доктор юридичних наук, професор О.М. БІРЮКОВ

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України М.В. БУРОМЕНСЬКИЙ

 суддя ЄСПЛ у відставці, доктор юридичних наук, професор В.Г. БУТКЕВИЧ

доктор юридичних наук, доцент О.В. БУТКЕВИЧ

доктор юридичних наук, професор В.А. ВАСИЛЕНКО

доктор права, професор Г.Г. ДІНІС

2-й віце-президент Комітету проти тортур Ради Європи, кандидат юридичних наук, доцент М.М. ГНАТОВСЬКИЙ

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України А.С. ДОВГЕРТ

доктор юридичних наук, професор В.І. КИСІЛЬ

доктор права, доцент С.Ю. КОЗ’ЯКОВ

доктор права, доцент Д.І. КУЛЕБА

доктор юридичних наук, доцент М.О. МЕДВЕДЄВА

доктор юридичних наук, професор В.В. МИЦИК

доктор юридичних наук, професор В.І. МУРАВЙОВ

доктор права, професор М.І. ПАШКОВСЬКИЙ

доктор права, професор В.М. РЕПЕЦЬКИЙ

доктор юридичних наук, професор Л.Д. ТИМЧЕНКО

А також інші 128 членів УАМП – кандидатів та докторів юридичних наук – спеціалістів з міжнародного права

 

Обращение
Украинской ассоциации международного права к гражданам Украины и России,
братским народам соседних государств,
с которыми нас объединяют семейные
и исторические связи,

а также ко всему международному сообществу

 

1 марта 2014 года в 17.21 по киевскому времени Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации единогласно поддержал обращение Президента В.В. Путина о введении «ограниченного военного контингента» вооруженных сил России на территорию Украины.

Это решение было принято в нарушение Устава ООН, Декларации о принципах международного права 1970 года, Хельсинского заключительного акта СБСЕ 1975 года, Договора о дружбе и сотрудничестве между Российской Федерацией и Украиной 1997 года, а также целого ряда других международных договоров. В то же время демонстративный отказ Российской Федерации от предварительных консультаций с Украиной и государствами-гарантами ее территориальной целостности (Великобританией, США, Францией и Китаем) являются показательным пренебрежением своими международно-правовыми обязательствами, закрепленными в Будапештском меморандуме 1994 года.

Принимая решение о применении вооруженных сил на территории независимого суверенного государства, одного из основателей ООН, Совет Федерации ФС РФ исказил содержание норм международного права, касающихся ситуаций, когда защита прав и законных интересов собственных граждан, которые пребывают за пределами территории своего государства, требует военного вмешательства государства их гражданства. Согласно Конституции Украины и соответствующим нормам международного права Автономная Республика Крым является неотъемлемой частью Украины и одной из административно-территориальных единиц государства Украина. Подчеркиваем, что ни одна надлежащим образом уполномоченная национальная, иностранная или международная институция не заявляла о нарушении на территории Украины (в частности, в Автономной Республике Крым) прав человека, что требовало бы вмешательства какого-либо международного субъекта или международного сообщества. Таким образом, обращение самозваных руководителей одной из административных единиц Украины – Автономной Республики Крым к российским властям с призывом предоставить военную помощь является противоправным, а любые решения, принятые на основании этого обращения – ничтожными.

Применяя принцип добросовестного толкования международных договоров, констатируем существенное нарушение положений Соглашения между Украиной и Российской Федерацией о статусе и условиях пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины от 8 августа 1997 года (действие которого было продлено в апреле 2010 года), в частности пункта 1 статьи 6, где определено, что воинские формирования Черноморского флота РФ «осуществляют свою деятельность в местах дислокации в соответствии с законодательством Российской Федерации, уважают суверенитет Украины, соблюдают ее законодательство и не допускают вмешательства во внутренние дела Украины». Нарушен также и пункт 2 статьи 8, в соответствии с которым воинские формирования Черноморского флота РФ «проводят учения и другие мероприятия боевой и оперативной подготовки в пределах учебных центров, полигонов, позиционных районов и районов рассредоточения, стрельбищ и, кроме запретных зон, в отведенных зонах воздушного пространства по согласованию с компетентными органами Украины». Насколько нам известно, такого согласования с компетентными органами Украины со стороны соответствующих органов РФ не было. Однако российские военные (о своем гражданстве они сообщили СМИ) покинули места своей дислокации в нарушение норм Соглашения.

Принимая во внимание изложенное, члены Украинской ассоциации международного права оценивают действия Российской Федерации как акт агрессии, что является международным преступлением. Напоминаем, что международное право предусматривает особый режим международной ответственности государства, которое нарушает императивные нормы общего международного права, а лица, виновные в совершении преступления агрессии несут индивидуальную уголовную ответственность по международному праву.

Пренебрежение Российской Федерацией основными принципами международного права неизбежно приведет к серьезным политическим, экономическим, военным потерям в условиях современного глобального мира, к дестабилизации ситуации не только в Восточной Европе, но и внутри России. Использование Россией как повода к военной агрессии виртуального нарушения коллективных прав населения определенного региона или регионов Украины в будущем с большой вероятностью станет прецедентом для аналогичного военного вмешательства во внутренние дела других государств со стороны многонациональной Российской Федерации, и может быль использовано другими государствами для вмешательства во внутренние дела России и поддержки сепаратистских движений в ее отдельных регионах.

Таким образом, действия Российской Федерации создают правовые основания для реализации Украиной своего неотъемлемого права на индивидуальную и коллективную самооборону, которое закреплено в статье 51 Устава ООН. Необходимым является проведение руководством Украины срочных консультаций с государствами, которые потенциально готовы стать с Украиной плечом к плечу для отражения внешней агрессии. Принимая во внимание многочисленные нарушения Российской Федерацией многосторонних и двусторонних договоров, Украина также имеет право остановить выполнение любых своих обязательств по двусторонним договорам с Россией, в частности относительно временного размещения Черноморского Флота Российской Федерации на территории Украины.

Политика Российской Федерации по отношению к Украине разрушает не только двустороннюю международно-правовую базу. Она угрожает общей системе международного права, защита которой – общее дело юристов-международников всего мира.

Международное право есть и остается инструментом мирного разрешения споров между государствами. Любое вмешательство одного государства во внутренние дела другого является недопустимым и должно быть осуждено международным сообществом.

 

Президентский Совет Украинской ассоциации международного права

 

Подписали, в частности:

Председатель Президентского Совета Украинской Ассоциации международного права, профессор, член-корреспондент АПрН Украины А.В. ЗАДОРОЖНИЙ

доктор юридических наук, профессор М.О. БАЙМУРАТОВ

доктор права, профессор И.Г. БИЛАС

доктор юридических наук, профессор О.М. БИРЮКОВ

доктор юридических наук, профессор, член-корреспондент АПрН Украины М.В. БУРОМЕНСКИЙ

судья ЄСПЧ в отставке, доктор юридических наук, профессор В.Г. БУТКЕВИЧ

доктор юридических наук, доцент О.В. БУТКЕВИЧ

доктор юридических наук, профессор В.А. ВАСИЛЕНКО

доктор права, профессор Г.Г. ДИНИС

2-й вице-президент Комитета против пыток Совета Европы, кандидат юридических наук, доцент М.М. ГНАТОВСКИЙ

доктор юридических наук, профессор, член-корреспондент АПрН Украины А.С. ДОВГЕРТ

доктор юридических наук, профессор В.И. КИСИЛЬ

доктор права, доцент С.Ю. КОЗЬЯКОВ

доктор права, доцент Д.И. КУЛЕБА

доктор юридических наук, доцент М.А. МЕДВЕДЕВА

доктор юридических наук, профессор В.В. МИЦИК

доктор юридических наук, профессор В.И. МУРАВЬЕВ

доктор права, профессор Н.И. ПАШКОВСКИЙ

доктор права, профессор В.Н. РЕПЕЦКИЙ

доктор юридических наук, профессор Л.Д. ТИМЧЕНКО

А также другие 128 членов УАМП – кандидатов и докторов юридических наук – специалистов по международному праву.

An Appeal

from the Ukrainian Association of International Law to the people of Ukraine, the Russian Federation and the fraternal people of the neighboring States with whom we share close family ties and historical connections, as well as the international community as a whole:

 

 On 1 March 2014 at 17.21 (Kyiv time), the Council of the Federation of the Federal Assembly of the Russian Federation (the Council of the Federation) unanimously supported the appeal of the President of the Russian Federation, Mr. Vladimir Putin, on sending a “limited contingent of military troops” of the armed forces of the Russian Federation into the territory of Ukraine.

This decision was taken in breach of the United Nations Charter, the Declaration of Principles of International Law of 1970, the Helsinki Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe of 1975, the Agreement of Friendship and Cooperation between the Russian Federation and Ukraine of 1997, and multiple other international treaties. At the same time, the refusal of the Russian Federation to conduct preliminary consultations with Ukraine and the guarantor States of its territorial integrity (United Kingdom, United States, France and China) reveals a blatant disregard for its obligations under international law as secured in the Budapest Memorandum of 1994.

While making a decision to bring armed forces into the territory of an independent sovereign State and one of the founders of the United Nations, the Council of the Federation distorted the meaning of international law norms relating to the protection of the rights and legitimate interests of citizens located outside the territory of their State and where a military intervention by their nationality State is justified. In accordance with the Constitution of Ukraine and relevant norms of international law, the Autonomous Republic of Crimea is an integral part of Ukraine and one of the administrative-territorial units of Ukraine. We would like to stress that no duly authorized national, foreign or international institution has declared any violation of human rights on the territory of Ukraine, or specifically in the Autonomous Republic of Crimea, which would have required the intervention of any subject of international law or the international community. Thus, the appeal by the self-proclaimed heads of one of the administrative units of Ukraine – the Autonomous Republic of Crimea to the Russian Government requesting military help is unlawful, and any decisions taken based upon it are void.

In light also of the principle of good faith in the interpretation of treaties, we claim a material breach of the Agreement between Russia and Ukraine on the Status and Conditions of the Presence of the Russian Black Sea Fleet on the Territory of Ukraine signed on the 8th of August 1997 (the force of which was extended in April 2010), in particular, Article 6, paragraph 1 of the Agreement stating that military forces of the BSF of the Russian Federation “operate in areas of stationing in strict accordance with the national legislation of the Russian Federation in respect to the sovereignty of Ukraine, observing its laws and refraining from interference in the internal affairs of Ukraine”. Article 8, paragraph 2, under which military forces of the Russian BSF may “carry out military exercises and other training operations within the educational centres, landfills, position and dispersal areas, shooting ranges and, except for prohibited areas, in the designated airspace areas with the concurrence of the competent authorities of Ukraine”, has also been breached. According to the information we possess, no such agreement with the competent authorities of Ukraine has been reached by the relevant authorities of the Russian Federation. However, Russian troops – which confirmed their own citizenship to the media – have left their adopted position in violation of the Agreement.

Therefore, members of the Ukrainian Association of International Law regard the actions of the Russian Federation as an act of aggression and consider it to be a crime under international law. We call to your attention that under international law, any State which has violated peremptory rules of general international law incurs international responsibility. Moreover, those persons responsible for committing a crime of aggression can incur individual criminal responsibility under international law.

The neglect of fundamental principles of international law by the Russian Federation will inevitably lead to significant political, economic and military setbacks in our globalized world, as well as to the disruption of the situation both in Eastern Europe and within the Russian Federation. The Russian Federation is invoking the imaginary breach of collective rights of communities in Ukraine and the region as an excuse for military aggression. This approach is very likely to be applied in further cases of military intrusion in the internal affairs of other States of the multinational Russian Federation. This scenario can also be exploited by other States for intervention into Russia’s own affairs and support for separatist movements within its component regions.

Therefore, the actions of the Russian Federation provide legal grounds for Ukraine to have recourse to its inherent right to individual or collective self-defense, as set out in Article 51 of the UN Charter. It seems reasonable for the Ukrainian government to urgently hold consultations with States that could stand by Ukraine’s side in order to balance out the external aggression. Taking into account the numerous violations of multilateral and bilateral treaties by the Russian Federation, Ukraine is also entitled to provisionally cease the fulfillment of any of its obligations under bipartite treaties with Russia, including the agreement on temporarily basing the Black Sea Fleet of the Russian Federation on the territory of Ukraine.

The policy of the Russian Federation towards Ukraine is undermining the international legal framework, along with their bilateral relationship. It threatens the overall system of international law that has to be protected by international lawyers worldwide.

International law has always been and shall remain a tool and a forum for the peaceful settlement of disputes between States. Any kind of intervention by one State in another’s internal affairs is unacceptable and must be condemned by the global community.

 

the President’s Council of the Ukrainian Association of International Law

 

Signed by:

Head of the Presidential Council of Ukrainian Association of International Law, Professor, corresponding member of the Ukrainian Academy of Law A. ZADOROZHNY

Doctor of Law, Professor M. BAIMURATOV

Doctor of Law, Professor I. BILAS

Doctor of Law, Professor A. BIRIUKOV

Doctor of Law, professor, corresponding member of the Academy of Law of Ukraine M. BUROMENSKY

Judge of ECHR (retired), Doctor of Law, Professor V. BUTKEVYCH

Doctor of Law, Associate Professor O. BUTKEVYCH

Doctor of Law, Professor V. VASYLENKO

Doctor of Law, Professor G. DINIS

2nd Vice-President of CPT, PhD in Law, Associate Professor M. GNATOVSKY

Doctor of Law, Professor, corresponding member of the Academy of Law of Ukraine A. DOVHERT

Doctor of Law, Professor V. KYSIL

Doctor of Law, Associate Professor S. KOZJAKOV

Doctor of Law, Associate Professor D. KULEBA

Doctor of Law, Associate Professor M. MEDVEDEVA

Doctor of Law, Professor V. MYTSYK

Doctor of Law, Professor V. MURAV’YOV

Doctor of Law, Professor N. PASHKOVSKY

Doctor of Law, Professor V. REPETSKY

Doctor of Law, Professor L. TYMCHENKO

And other 128 members of UAIL – PhDs and Doctors of International Law

Велика сімка відмовляється брати участь у саміті з Росією

Наступні маніфестації у Римі проти військової агресії Росії (АНОНС)