in

Заміж за іноземця, або Як грошовитим італійцям допомагає українська Феміда

До чого мають бути готовими українські жінки, беручи шлюб з іноземцем? Зокрема до того, що коли шлюб не вдасться, вони в одну мить можуть стати безправними в чужій країні. Незнання місцевих законів, власних прав, залежність від чоловіка, відсутність рідних і близьких поруч роблять жінок на чужині вразливими і беззахисними. До того ж ставлення до українок у багатьох європейських країнах далеко не найкраще, чим, трапляється, користаються чоловіки-іноземці, не боячись покарання за порушення закону. Але чому українські жінки безправні не лише за кордоном, а й у своїй державі, яка в судах воліє захищати грошовитих іноземців, а не співвітчизниць, кажучи на біле — чорне і беручи до уваги фальшиві документи? Кого ж тоді захищає Українська держава, і чому українки за кордоном, позбавлені захисту в країні перебування та у власній країні, змушені об’єднуватися у громадські організації задля захисту інституту сім’ї?

Бонжорно, сеньйоро!

Вони зустрілися в Москві на щорічному з’їзді представників туристичного бізнесу. Він — успішний італієць, вона — успішна українка. Ця випадкова зустріч завершилася маршем Мендельсона. Спочатку історія подружнього життя Наталі Лудовічі скидалася на романтичну історію. Згодом — на кримінальний роман. У 29 років львів’янка Наталя залишає власну справу, батьків та сина і їде до коханого в Італію. В Римі жінка дуже швидко знаходить офіційну роботу, а італієць пропонує їй руку та серце.

Обранець Наталі — Давіде Лудові­чі — засипає жінку подарунками, подорожує з нею іншими країнами, хоче всиновити сина Наталі Олексія. Погоджу­ється навіть зіграти весілля на батьківщині Наталі, у Львові, зважаючи на те, що її літнім батькам не під силу їхати до Італії. Купує весільну сукню. У Львівському міському відділі РАЦС пара дає обітниці одне одному: наречений — російською мовою, оскільки добре нею володіє. Подружжя отримує свідоцтво про одруження. На банкеті святкує подію разом із батьками, родичами та численними друзями.

Після медового місяця пара оселяється в Римі, на вулиці Ларго дель Ольджата. Разом мандрує до більш ніж 20 країн світу. А 2000 року започатковує спільний сімейний бізнес. Живуть щасливо. Єдине, що насто­рожує Наталю, — чоловік ніяк не наважиться повідомити про укладення шлюбу своїм батькам. Давіде пояснює це складними стосунками з ними і просить дочекатися слушного моменту. Однак за два роки чоловік так і не відрекомендував молоду дружину своїй сім’ї, а згодом жінка дізнається, що в її чоловіка «службовий роман» із 28-річною італійкою Валентиною. Відтоді казка в житті Наталі закінчується. Чоловік різко змінюється, починає періодично бити дружину, зав­давати їй тілесних ушкоджень, усіляко принижувати, залишати без засобів для існування, забороняє користуватися спільним рахунком у банку. У жінки розвивається депресія, через що вона навіть потрапляє до Італійсь­кого неврологічного інституту. Після повернення Наталі з клініки Давіде виганяє її з дому і наказує повернутися в Україну, аби не створювати проб­лем… для нової дружини.

Бігамія — двоєженство

Католицька Італія дуже суворо карає за двоєженство. Однак нашого італійця можливість потрапити у в’язни­цю за цей «гріх» не зупинила. А все тому, що в країні утвердилося переконання: українські жінки тут беззахисні, і заступитися за них буде нікому. Непоодинокі й випадки сімейного насилля, які панують у таких сім’ях. Не зупиняє «гарячих чоловіків» навіть суворе кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі від одного до п’яти років. Інакше чому чоловік, маючи законну дружину й не розірвавши з нею шлюбу, коли зазнали краху сімейні стосунки, одружується з іншою. На­скіль­ки відомо, нова дружина Давіде та­кож знала, що він у шлюбі, але чомусь зігнорувала цей факт. Звістку про те, що чоловік повернувся з чергової ве­сільної подорожі, Наталя почула по телефону від самого Давіде. Він вимагав, аби дружина якомога швидше залишила Італію, щоб не створювати проблем для його нового сімейного життя.

Ударом у спину для Наталі стала новина про те, що італієць, не поставивши її до відома, подав позов до суду Личаківського району м. Львова про визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності. Це й стало останньою краплею. Жінка спробувала знай­ти адвокатів, які б захистили її інтереси. Мусила переїхати до іншого міста, боячись погроз чоловіка, який, за її словами, обіцяв «нацькувати» на неї кримінальних злочинців.

Шлюбне шахрайство

Згодом Наталя переконалася, що занадто довірилася своєму чоловікові, не маючи змоги контролювати все в Італії через свою необізнаність із законами. Укладений в Україні шлюб не був легалізований в Італії. За італійськими законами, жінка має право на половину нажитого майна, житлової площі та на отримання італійського громадянст­ва. Вона спробувала легалізувати свідоцтво про шлюб, однак чоловік постійно чинив перешкоди, заявив, що загубив паспорт і документи. Дізнавшись, що Наталя заручилася підтримкою адвокатів, почав позбуватися спільно нажитого майна, а згодом і шантажувати дружину, використовуючи при цьому її адвоката П’єтро Феррі, який, у присутності родичів Давіде (котрі, зрозуміло, стали на бік сина, дізнав­шись про історію з одруженням) тиском і погрозами примушує жінку підписати документи — нібито про розірвання шлюбу. Лише згодом вона зрозуміла, що підписала документи про визнання шлюбу недійсним. Останньою краплею, яка примусила Наталю звернутися до італійської поліції та прокуратури, стало побиття її на вулиці мотоциклістом. За її словами, вона впізнала в ньому свого чоловіка Давіде. Лікарі кваліфікували зав­дані тілесні ушкодження як середньої тяжкості: складний перелом кісток носа та травма черепа.

Італійська Феміда

Однак італієць Давіде – ще не вся Італія. Незважаючи на ганебне ставлення Давіде до дружини і, на жаль, поширену серед італійців думку, що українки – або наймички або повії, італійська Феміда, на відміну від українського правосуддя, виносить неупереджені рішення у справі. Італійська прокуратура, вивчивши всі матеріали справи, провівши слідство, звинувачує Давіде в чотирьох злочинах: поганому поводженні з дружиною (змусив покинути спільне помешкання й залишив без коштів для існування), неодноразовому побитті (що завдало жінці тяжких фізичних, моральних та психічних страждань), залякуваннях (погрожував звернутися до кримінальних злочинців, які «подумають про неї в останній момент»), шахрайстві (змова з адвокатом жінки та родичами; з допомогою погроз та залякувань примусив підписати заяви, спрямовані на юридичне скасування шлюбу між Наталею і Давіде Лудовічі, аби уникнути покарання за двоєженство). Суддя місцевого суду м. Рима Емануела Аттура виносить Давіде вирок — один рік позбавлення волі та відшкодувати Наталі Лудовічі компенсацію за завдані матеріальні й моральні збитки. Крім того, суддя відзначає: хоча шлюб і не був легалізований на території Італії, він був зареєстрований в Україні, а отже, може бути легалізований надалі. Суд підтвердив, що згідно з італійським законодавством «шлюб, укладений громадянином Італії за кордоном, відповідно до закону про місце, має свої юридичні норми від дати святкування і незалежно від запису; легалізація має значення довідкової гласності». Отже, навіть якщо шлюб не легалізований, настають певні права та обов’язки для обох сторін подружжя.

Українська Феміда — не італійська

Але! Хоча італійський суд встановив істину і справу Наталя виграла, на батьківщині жінку чекав неприємний сюрприз. Адвокати Давіде вирішили скористатися прогалинами італійського законодавства, згідно з котрими, якщо в українському суді йому вдасться довести, що шлюб був фіктивним, – будь-які обов’язки щодо української дружини будуть припинені, включно зі зняттям кримінальної відповідальності за вчинені дії. До такої афери, на думку Наталі, адвокати вдалися, наслухавшись про «справедливі українські суди». Як з’ясувалося, отримати таке рішення в Личаківсь­кому районному суді не становило труднощів. Суддя «легко» виніс рішення про визнання «фіктивним» шлюбу без присутності обох сторін і не взявши до уваги численних доказів шлюбного життя.

Натомість зважив лише на свідчення італійця, який змінює показання чи не щоразу: то заявляє, що одружився в стані алкогольного сп’яніння, то що не бачив у Наталі наміру створювати сім’ю, то що сам не мав такого наміру, а за нього у Львові одружився хтось інший, викравши його паспорт. Суддя виносить рішення без присутності жодного з подружжя, яким позбавляє дружину всіх прав. Згодом, щоправда, 17.05.2004 р. Апеляційний суд Львівської області під головуванням суддів А.Юхименка, Є.Мандрощука та К.Зубарєвої скасовує рішення Личаківського суду щодо визнання шлюбу недійсним. Матеріа­ли справи направляють на повторний розгляд до Личаківського районного суду м. Львова, а справа врешті-решт передається на розгляд до Франківсь­кого районного суду м. Львова.

Проте Франківський районний суд і так само суддя О. Дякович не побачить ознак «сімейного життя» в численних сімейних фотоальбомах, відеозйомках зі шлюбної церемонії, з подорожей. Недостатніми виявилися й свідчення друзів, які заявляли, що неодноразово на запрошення пари гостювали в італійському помешканні Давіде і Наталі Лудовіче, та весільних свідків.

Суддя О.Дякович відмовляє у клопотанні долучити до справи вирок італійського суду м. Рима про позбавлення Давіде волі на один рік за погане поводження з дружиною, за погрози, залякування та примус залишити спільне помешкання без коштів для існування. Натомість приймає як доказ суперечливий документ — довідку з Унікредитбанку м. Рима, яка на даний момент є предметом прокурорської перевірки в Італії і визнана такою, що не відповідає дійсності. За фактом фальшування довідки прокуратура м. Рима порушила кримінальну справу. Одначе саме цю довідку, яку навіть не було належним чином легалізовано в Україні, суддя долучає як доказ у справі про нібито відсутність спільного рахунка в Наталі і Давіде. Не помічає суд і того факту, що італієць подав позов на визнання шлюбу недійсним аж після трьох років спільного подружнього життя. Суд віддає перевагу одним доказам, натомість ігнорує інші. Відкидає показання свідків з боку Наталі, мотивуючи це тим, що вони є її родичами та добрими знайомими і бере до уваги всі свідчення італійської родини та друзів Давіде. Тим часом у матеріалах справи немає аудіозапису судового засідання, на якому такі свідчення надавались, а є лише журнал судового засідання.

Апеляційний суд Львівської області відмовляє в долученні до справи вироку італійського суду м. Рима про позбавлення волі на один рік для Давіде за погане поводження з Наталією саме як із дружиною. Таким чином, не здійснивши по суті перевірки законності та обґрунтованості судового рішення Франківського районного суду, апеляційна інстанція ухвалою від 06.12.2010 р. залишає зазначене рішення в силі.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій від 30.07.2010 р. та 06.12.2010 р. оскаржені Наталею до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Однак і судді найвищого рівня не захотіли розбиратися у справі й ухвалою колегії судової палати у цивільних справах від 15.07.2011 черговий раз не побачили «ознак сімейного життя», визнавши шлюб недійсним.

— Жаль, що судді Вищого суду не знайшли в себе мотивації уважно вивчити справу, і прислали просто формальну відписку. А можливо, «стимули» італійця дотягнулись і до «вишки»… — сказала з цього приводу адвокат Тетяна Монтян.

Жіноча солідарність

Як стверджує Наталя, її історія — показовий і яскравий приклад безправності громадян України в Італії, ілюстрація ставлення іноземців до українських жінок. Одначе великим шоком для Наталі стала й заангажованість українських суддів, які захищають грошовитого іноземця попри підтвердження його вини італійським судом. За ці дев’ять років, упродовж яких Наталя намагається захистити свої права в українських та італійських судах, до неї почали звертатися зі схожими проблемами українські жінки в Італії. Відтак Наталя створила громадську організацію в Україні та Італії «Жіноча солідарність», метою якої є допомога українським жінкам за кордоном. Організація має намір висвітлювати в ЗМІ всі випадки ганебного поводження в сім’ї і всіляко сприяти захисту прав жінок, як на території України, так і в Італії.

P.S. Ми намагалися одержати коментар Давіде Лудовічі, але його мобільний не відповідав.

 

Недiльна школа “Свята Софія” у Римі (ФОТО)

Система медичного обслуговування в Італії