Дорога з бар’єрами для італійських Обам

Іммігранти у політиці – прихований расизм та нестача шляхів для того, щоб заявити про себе

obama.jpg15 грудня 2008. “Я б здивувався, якби навіть такий блискучий політик як Обама, зміг би зламати лід всередині будь – якої італійської партії”. “Партії радісно заявляють про ідеї підтримки національних меншин та їхніх інтересів, проте надають перевагу, щоб інші втілювали їх у життя. Це – інституційний расизм”. – Такі звинувачення висунув Тремор Філліпс, президент Комісії расової рівності Об’єднаного королівства в інтерв’ю для газети “Таймс”. Зворохоблене осине гніздо англійської преси порушило питання: “Як справи в Італії?”, “Яку політичну кар’єру може зробити людина, яка не є італійцем упродовж семи поколінь?”.

“В італійських партіях немає місця для серйозної роботи, керівництво не зацікавлене у висуванні багатообіцяючих політиків іноземного походження”, – вважає Алі Баба Фаує, соціолог сенегальського походження, що має за плечима багато років діяльності у політиці лівого спрямування. Чи можна у цьому випадку говорити про расизм? “Расизм – це не тільки напади на іноземців на вулицях міста – наголошує соціолог. – Існує його м’яка форма, яка утримує поза конкурсом народжених в інших країнах, виправдовуючись тим, що ще завчасно випускати на арену політиків-іноземців, та оцінюючи їх за критерієм місця народження, а не за особистими якостями”.

Тим не менш, в італійському парламенті засідають іноземці – Ян Леонард Тоуаді, депутат з республіки Конго, вибраний за списком партії Italia dei Valori, а пізніше зачислений до Демократичної партії. Тоуаді заявляє: “Відчувається нестача шляхів вияву талантів іммігрантів у італійському суспільстві, а це позначається на діяльності партій. Успіху досягають одиниці, вони зробили це завдяки своїм особистим якостям, а не через існування засобів, які прокладають їм шлях. Згідно з думкою депутата, ситуація мусить змінитися протягом п’яти-десяти років. “Це час, потрібний для консолідації середнього класу іммігрантів, який здатен чинити тиск у цьому напрямку. Іншим сильним імпульсом є прибуття у країну іммігрантів, громадян країн, що входять до ЄС, які можуть голосувати на адміністративних виборах”.

“Перша генерація іммігрантів уже зробила серйозні кроки. У парламенті попереднього скликання також були депутати іноземного походження, а в адміністративних виборах брали участь нові громадяни. Вважаю, що з роками, політика надасть нам більше ваги”, – підкреслює Соуад Сбаі, журналістка, народжена у Марокко, та обрана до Камери депутатів із партією Popolo delle Libertà. “Політика політичних партій, – продовжує депутат Pdl, – не є расизмом, та часто вона є байдужою. Потрібно загострювати увагу громадськості, проте це повинно стати ініціативою самих іммігрантів. Іноземці мусять заявляти про себе. Наступні європейські вибори стануть доброю нагодою для кандидатів іноземного походження”.

Маріанна Сороневич, речник партії іммігрантів «Нові італійці», вважає, що використання потенціалу інтелектуалів, народжених за кордоном, може принести із собою альтернативні рішення та продемонструвати зрілість італійського суспільства. І звичайно, значна частина цього суспільства, яку складають іммігранти, має незаперечне право на захист своїх інтересів.

Ельвіо ПАСКА