in

В університеті Падуї викладав Галілей…

  В одному з найромантичніших міст Італії – Падуї, розташовано один із найстаріших  університетів (в ньому першою в Італії здобула вищу освіту жінка), де колись викладав Галілео Галілей.

Містечко розташоване в регіоні Венето – на півночі “італійського чобітка”, поблизу Венеції та Верони. Оригінальність Падуї в тому, що це єдине у світі місто трьох “без”: святий без імені (покровителя міста Антонія скорочено називають Санто), кафе без дверей – перше в Європі цілодобове кафе Педроккі, луг без трави – головна площа міста Пратто делла Валле встелена камінням, схожим на гравій.

При В’ЇЗДІ в місто зауважила, що новітня забудова гармонійно влилася в архітектурний ансамбль столітніх будівель, середньовічних мурів з каменю. Біля тротуарів не бракує велосипедних доріжок. Місто вражає чистотою, затишністю і тишиною. Та це на околицях, у центрі та біля головних пам’яток гамірно, багато туристів.

По дорозі до центральної площі нас атакують групи нав’язливих торгашів, які наввипередки пропонують парасольки по 10 євро, дощовики – по п’ять. Порада туристам: ігнорувати начебто безкоштовні послуги вуличних “підприємців”, які пропонують зав’язати на руку диво–нитку, дають хліб для годівлі голубів. Потім вони вимагатимуть за це щонайменше два євро. У Падуї це типова картина, особливо на парковках туристичних автобусів, що неподалік площі Пратто делла Валле. Нашій туристичній групі довелося довго відбиватися від них. Дехто з туристів все–таки придбав парасольку, виторгувавши знижку у три євро.
На центральній площі кипить життя на повну потужність: з’їзд байкерів, гастрономічний фестиваль. Ну і туристів наїхало… Від запаху запеченого м’яса аж паморочиться в голові. Забули про екскурсію, гайда куштувати смаколики різних кухонь світу, які готують просто неба. Порція свинини з овочами на грилі коштує 12–15 євро, запечені ковбаски – 7 євро, пиво – 3–4 євро, глінтвейн – 1,5–2 євро.

Після “АПЕРИТИВУ” – екскурсія по другій найбільшій у Європі площі (перше місце – площа в українському Харкові), яка колись була ареною гладіаторських боїв. Арена існувала, коли Падуя була у складі Риму, потім – Венеціанської Республіки. Її розібрали і на цьому місці звели площу. Прато делла Валле скорочено називають Прато. Площа унікальна тим, що вона у формі яйця. На ній є 78 статуй героїв Падуї (іноді їх менше, бо забирають на реставрацію). Першу статую на головній площі міста встановили 1775 року, останню – 1883–го. Переважно на почесне місце заслуговували професори університетів, артисти, керівники міста.

З одного боку площі – річка з чотирма містками. Її туристи називають каналом, жартуючи, що це маленька Венеція. У Падуї, як у Венеції, чимало старовинних палаців, храмів (один з найбільших – базиліка Святого Антонія). Стиль архітектури схожий на той, що у Венеції. Вдень у Падуї тихо, життя оживає надвечір (з 14–ї до 16–ї – традиційна сієста). У більшості ресторанів та кафе можна пити каву допізна, розважальні заклади працюють до ранку, бутики брендового одягу (у центрі їх на кожному кроці) – теж приймають відвідувачів майже до опівночі. У деяких магазинах центральної частини можна зустріти продавців з України. А найбільше наших заробітчан – у Мілані та Неаполі.

Бути В ПАДУЇ і не відвідати базиліку Святого Антонія Падуанського? Це головний храм міста (висота – 195 метрів), що має багату історію. Екстер’єр – скромний, культова споруда зведена в романському стилі. Базиліка Святого Антонія – це комплекс з багатьма внутрішніми двориками. Вони – справжній райський куточок з екзотичними столітніми деревами та рідкісними рослинами. Щороку до базиліки приїжджають мільйони паломників, просять у святого зцілення. Тут зберігаються його мощі. Я теж побувала у базиліці Антонія. Люди тут моляться, просять Антонія про спокій. При вході відвідувачів попереджають: фотографувати заборонено. Добре, що штрафу для туристичних папараці немає. Зауважила, що одна туристка з Росії зробила кілька фото в середині базиліки. Через кілька хвилин до неї підійшов охоронець, змусив стерти світлини з фотоапарата.

Уцентрі ПАДУЇ є на що подивитися – площі трав та фруктів (місцеві ринки) оточені старовинними палацами, серед яких – Палаццо делла Раджіоне (тут був зал засідань міського суду). А ще місто унікальне тим, що на його честь у 1893 році назвали астероїд – “363-Падуя”. Наукове відкриття народилося в обсерваторії французької Ніцци.

Після екскурсій потрібно перекусити. Хтось подався на центральну площу, де пахне смаженим м’ясом, італійською випічкою (там ціни трохи нижчі, ніж у закладах громадського харчування). Дехто з туристів нашої групи вирішив перекусити у затишних кафе. В середньому обід обходиться у 10–12 євро. Найдешевша паста – 4,5 євро, лазанья – 4 євро, піца – 8–9 євро. В Італії прийнято залишати у кафе чайові – 10% від суми замовлення. У меню деяких кафе вказано відсоток від замовлення за обслуговування.

Падуя – місто спокою, затишку та неймовірної італійської гостинності. Місто, до якого хочеться повернутися. Так ним захопилася, що навіть забула кинути монету у фонтан на центральній площі, щоб приїхати туди ще раз…
 

Мати судиться з дочкою-заробітчанкою через онучок

В Італії вийшов оновлений туристичний путівник по Україні