in

Знайшлася ще одна римська адреса, де можна… побачити Гоголя

  Здається, що за минулі два століття біографи Миколи Гоголя розповіли нам усі подробиці його життя, а дослідники знайшли кожен куточок, де письменник залишив свій автограф… Чи всі? Наш спецкор у Римі Валентина Виноградова, автор книги «За римськими адресами Гоголя», віднайшла ще одну «присутність» нашого земляка у Вічному місті.

Лист зі Швейцарії із загадковою новиною

Все почалося з листа, якого я отримала від хорошої подруги Музи Шубарт, колишнього доцента кафедри української мови Лозаннського університету. У конверті я знайшла невеличку статтю з мистецтвознавчого журналу «Пітнакотека», яка мала інтригуючу назву: «Портрет Гоголя». Муза Валентинівна звернулася до мене, як до римського «гоголезнавця», з проханням перевірити достовірність цікавої гіпотези про те, що письменник зображений у масовці відомої картини в польському костелі Риму.

Чому саме в польському костелі? До чого там Гоголь? Ця новина не давала мені спокою. Відомо, що під час тривалого перебування у Римі Гоголь товаришував із багатьма художниками — випускниками Академії мистецтв Санкт-Петербурга, які перебували в Італії на творчій практиці, та мені не траплялася інформація про те, що наш земляк ще для когось позував, окрім Федора Моллера (автора його портрета) та Олександра Іванова (він теж написав його портрет і зобразив у масовці на відомому полотні «Явление Христа народу»). Хто ж цей щасливчик, життєвий шлях якого доля перетнула з Гоголівським?

Польський українець Генріх Семирадський

Автором картини «Вознесіння» виявився польський художник Генріх Семирадський, саме він і подарував одному з апостолів схожість із Гоголем. У ході детальних «розкопок» про цього митця я виявила, що він… теж наш земляк, бо народився в 1843 році в селі Ново-Бєлгород (нині Печеніги) Харківської губернії, в сім’ї офіцера драгунського полку. Генріх закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет Харківського університету, та неабиякий хист до малювання взяв своє — математик вступив вільним слухачем до Петербурзької академії мистецтв. Він одразу ж набув слави дивовижного самородка, і його талант невдовзі був премійований. У конкурсі серед випускників академії 1870 року Семирадський виборов золоту медаль і омріяну поїздку на 6 років до Італії. Вічне місто стало живильним джерелом для мистецьких робіт юнака, в яких він об’єднав любов до України, Польщі та Італії. Саме він став автором картини «Розп’яття» в польському костелі Харкова, «Воскресіння» — у костелі Всіх Святих у Варшаві та «Вознесіння» — у костелі чернечого ордена Воскресіння у Римі. Фото останньої картини і було надруковане у статті. Я уважно роздивилася цю репродукцію і відразу ж помітила, що один з апостолів і справді, як дві краплі води, схожий на Гоголя… Як пояснити, що через 40 років після смерті (Гоголь помер у 1852 році, а полотно написане в 1892-му) наш земляк (православний християнин!) опинився серед персонажів картини, призначеної для вівтаря католицького собору Риму?

Пастир Петро Семененко — давній знайомий Гоголя

Католицький собор Сан Себастьянелло належить чернечому ордену Воскресіння Господнього, який існував ще за часів, коли Гоголь жив у Римі. У 1842—1845 роках цей орден очолював польський емігрант українського походження Петро Семененко, який познайомився з Гоголем у мистецькому салоні графині Волконської і залишив про це згадку в листі Ієроніму Кайсевичу (17.03.1838 р.): «Вернулись с обеда у княгини Волконской и с прогулки по вилле в компании с хозяйкой и одним из лучших сегодняшних писателей — Гоголем, который поселился здесь. В беседе он нам очень понравился, у него благородное сердце, и хотя он молод, можно надеяться, что со временем он не останется глух к правде, и всей душой к ней обратится». Відомо, що Микола Васильович глибоко досліджував історію католицизму і часто висловлював думки, близькі до екуменізму, зокрема у «Вибраних місцях із листування з друзями». Петро Семененко зберіг із Гоголем теплі стосунки навіть після того, як письменник відхилив його запрошення обернутися до католицизму. Цікаво, що пан Семененко очолював орден Воскресіння з 1842-го по 1845 рік (саме тоді, коли в Римі жив Гоголь) і пізніше, з 1873-го по 1886 рік, коли там мешкав Генріх Семирадський.

«Вознесіння» з апостолом-Гоголем

Коли в 1885 році для ордена побудували костел у романсько-візантійському стилі, Петро Семененко запропонував польським митцям Риму подбати про оформлення його інтер’єру. Залишилося таємницею: хто саме замовив Генріху Семирадському картину «Вознесіння» (Петро Семененко чи його послідовник Валеріан Пшеволоцький?) і хто з них порадив надати апостолові схожість із Гоголем, бо шанувальниками його творчості були обидва пастори. Не виключено, що це особиста ініціатива художника. До речі, в початковому ескізі картини фігури загадкового апостола не було, Семирадський домалював цього персонажа на стадії завершення картини. Що сталося в цей період? Можливо, Генріх саме читав щось із Гоголя, чи зустрівся в Римі з кимось, хто знав письменника особисто, чи просто хотів увіковічнити свого кумира до 40-ї роковини з дня його смерті? Час знищив ці подробиці, залишивши Гоголя «жити» на екуменічному полотні корифея релігійного живопису.

Останній штрих. «Та це ж Гоголь!»

У перший же тиждень після отримання листа я вирушила до польського костелу, щоб зблизька подивитися на цю картину. Запросила прогулятися за компанію і чоловіка. Він італієць, та за роки спільного життя теж став щиросердним «фаном» Миколи Гоголя і завжди безпомилково впізнає його на фото. Про детективну мету подорожі я Альберто не розповідала, щоб не зіпсувати його спонтанної реакції. Ми вийшли з метро «Іспанська площа» і звернули в напрямку Вілли Боргезе, де за кілька десятків метрів побачили костел Сан Себастьянелло. Був саме обідній час, але черниця нас впустила, бо я назвалася землячкою художника Семирадського (правда!). Я швидко попрямувала до вівтаря і зупинилася біля великої картини зліва. Стою, роздивляюся зачарована… Підходить чоловік. А я — тут як тут — з підступним запитанням: «Подивися уважно: чи не нагадує тобі один із цих персонажів когось із наших знайомих?». Через кілька секунд чую у відповідь: «Як дивно… сюжет картини релігійний, а зліва… ваш Гоголь зображений»…

Валентина ВИНОГРАДОВА  (Рим)
спеціально для «Вечірньої Полтави»
Фото автора

Українці пройшли Маршем Миру вулицями Мілану (ФОТО)

Дозвіл на проживання для тих, хто співпрацює з поліцією