in

Трирічна Вероніка наздогнала у зрості маму

   Донька найменшої у світі мами відсвяткувала свій перший ювілей. після публікації у “Високому замку” найперші цій родині допомогли українці з Італії.

Три роки тому історія про найменшу маму у світі сколихнула не лише Україну. Міні-жінка при зрості 99 сантиметрів народила здорову дівчинку вагою.

2 кг 850 г і зростом 49 см. “Високий Замок” першим написав про Марійку Українець, яка, наперекір вмовлянням місцевих медиків позбутися плоду, довела всім, що виносити і народити можна і при такому маленькому зрості! Вероніці 17 січня виповнилося три рочки. Як живе подружжя Українців, як росте їхня крихітка, я вирішила переконатися, ще раз відвідавши цю родину.

Вони і далі живуть у тому ж будинку, що складається з трьох кімнат. В одній сплять батьки, в іншій – старший брат, а у третій – Марічка з чоловіком Олегом і донечка.

Марія – друга дитина у сім’ї пана Василя і пані Ганни. Перший син – Андрій – народився 31 рік тому з нормальною вагою – 3600, однак при зрості 42 см. Акушерка сказала, що він буде карликом. Через три роки пані Ганна наважилася на ще одну дитину. Народилася Марічка – і знову та ж ситуація.

Марічка понад життя мрія­ла мати сім’ю. Одного разу по телевізору на екрані побачила біжучий рядок з номерами телефонів хлопців і дівчат, які хочуть познайомитися. Вибрала номер. Зателефонувала. Олег, зріст якого перевищує 180 см, спочатку закохався у її голос. Могли проговорити навіть і цілу ніч. Він забував про сон, коли чув її голос.

Олег жив з братом у селі Корость, що на Рівенщині. Про батьків не хотів говорити. Казав, що тата не пам’ятає, а мама померла, коли вчився у 5-му класі. Виховувався у дитячому будинку. Він також мріяв про сім’ю, дітей, теплий і затишний дім. І коли познайомився з Марією, зрозумів, що ця дів­чина – саме та, яку він шукав. Він не робив їй пропозиції руки і серця. Це Марічка сказала, що вже треба одружуватися, бо вона – вагітна…

Після нашої публікації першими допомогли цій родині українські заробітчани в Італії. Вчителька з Луганська Світлана Федорова, яка кілька років працює у чужій країні, прочитавши історію відважної Марічки, написала на адресу нашої редакції теплого листа. Пані Світлана і її подруги були вражені відвагою маленької жінки, яка не побоялася народ­жувати. Донька пані Світлани Ірина зіб­рала найкращі речі своєї донечки Анастасії і надіслала їх у Червоноград. Відто­ді Марічка не переживає, у що взимку чи влітку одягнути дитину. Настя сама підказує мамі, які речі треба спакувати і надіслати маленькій Вероніці. На день народження цього року п’ятирічна Настя намалювала малюнок і простежила, щоб мама поклала його до чергової партії презентів.
Коли я приїхала у гості до родини Українців, Вероніка зустріла мене насторожено. Не допомогли навіть мандарини, які я їй привезла. Сиділа на конику-гойдалці і дивилася на мене з-під лоба. А за кілька хвилин ми вже з нею були мало не подругами. Вероніка з ящика повитягала усі свої іграшки і по одній носила мені. Коментувала, що трактор “поламала нечемна Вероніка”, хатинку також, і паровозик…

За словами Марічки, донька розвивається добре. Уже і за садочок домовилися. От тільки аналізи треба здати. У свої три роки Вероніка наздогнала маму. Медики заспокоїли Марічку й Олега: їхня дитина здорова.

Вероніка – активна дитина. Тільки почує музику, вже танцює. Знає, як звати батьків, бабусю з дідусем і дядька. Тицяє пальчиком на фотографії і називає імена усіх, хто є на знімку. Дівчинка вміє рахувати і знає кілька букв.

Любить ходити з дорослими у магазин. Розуміє, що вона – дитина балувана, і відмовляти їй ніхто ні в чому не буде. От і стягає з полиць усе, що їй подобається. Дещо вдається повернути, а дещо доводиться і купувати.

На моє запитання, чи не планують Марічка з Олегом “купувати” сестричку або братика Вероніці, найменша у світі мама засміялася. “Ходили чутки, ніби я планую другу дитину, – каже вона. – Але де там. Важко матеріально. А ще важче – морально”.

Молодій сім’ї важко живеться. Олег не працює. Живуть на інвалідну пенсію (1400 гривень – у Марічки і 1560 грн. – у Анд­рія), ще трохи допомагають мама з татом зі своєї пенсії. З цих грошей треба заплатити за газ, світло, купити продукти… Жодна державна структура їм не допомагає.

Де два українці – там три гетьмани?

Звернення громади українців Італії до побратимів