in

Італійські українці об’єднались в Інтернеті

   Інтернет-спільноти перестають бути місцем обміну думок, а перетворються на засіб реального об’єднання української громади на Апеннінах. На лютий 2014 року спільнота “Українці в Італії (об’єднуємось в єдину групу!)” нараховує близько 4 000 учасників.

Життя рознесло українців по усьому світі. Та сучасні технології дають їм можливість обмінюватися новинами, спілкуватися та знаходити однодумців, не залежно від географічного місця перебування.

Не зважаючи на існування в Італії численних громадських організацій, вони не в змозі об’єднати українців, що живуть у різних куточках країни. Із появою та розповсюдженням сучасних технологій таку роль на себе взяв Інтернет.

Спільноту на Facebook «Українці в Італії (об’єднуємося в єдину групу!)» було засновано кілька років тому Владом Піньйоне. Саме йому слід подякувати за вдалу назву. Спочатку вона була малоактивною, із ліченими членами. В той час на ФБ практично не було сторінок українців в Італії, за винятком італомовної подруги «Ucraina. Ucraini in Italia». Одного дня Влад передав повноваження адміністратора Маріанні Сороневич. Це стало несподіванкою для неї, але водночас заохотило до розвитку групи. З того часу до адміністрування було запрошено інших активних учасників: Наталю Оленюх, Марію Гайдай, Олесю Олендій, які щодня роблять внесок  в інтернет-згуртування українців в Італії.

«Відколи я «віднайшла» цю групу, вона мені стала… майже рідною. На початку було цікаво, скільки «нас» є в Італії… Тому при кожній можливості «додаю» все нових учасників. Як кажуть студенти: спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка працює на тебе… Так само вийшло і в цій групі. На перших порах дехто відмовлявся долучатися до неї, а тепер все більше і більше людей самостійно та просяться до нашого гурту!» – розповідає Наталя Оленюх.

Марія Гайдай, ділячись своїм досвідом навігації в Інтернеті, каже: «Нас багато і ми різні у своїх вподобаннях, настроях, віковому і життєвому досвіді, але ми разом, бо цей невеликий острівок безмежного віртуального простору перетворився для кожного з нас в «місце зустрічі, яке змінити не можна!» Хтось заглядає сюди лише з цікавості – про що ж там говорять «українці в Італії»? А для когось цей гурт вже став колективом справжніх однодумців і побратимів. Навіть найменші дрібниці про кожного з вас сприймаються, як новини про близьких знайомих. Як у справжній родині і в нас бувають конфлікти, дискусії і непорозуміння. Дехто навіть на якийсь час робить вигляд, що покинув групу, але потім знову повертається «додому». Отаке воно і є справжнє щире спілкування. Ми раді всім, хто несе у групу цікаві і свіжі новини, корисну, повчальну інформацію, добру пораду, приємні розваги та щось красиве потішити око! Будьмо разом! Так ми сильніші!».

ФБ для Олесі Олендій – це планета міжнародного проживання, на якій можна знайти багато цікавих людей і давно загублених друзів: «Вже й не пригадую, хто мене привів у групу «Українці в Італії», здається, подружка-журналістка зі Львова. Доволі довго я час від часу відсторонено спостерігала за її життєдіяльністю. Аж поки риса публічності не взяла верх і мені захотілося ділитися цікавими новинами. Час співадміністраторства навчив мене мудрощам спілкування з найрізноманітнішими учасниками. А це – дуже важлива Школа!».

Наталя Стасюк вважає, що, на відміну від інших соціальних мереж, Фейсбук дає багато цікавої інформації: «В мене в друзях в основному незнайомі люди, але мені цікаві їх погляди, думки, діяльність. З деякими я познайомилась уже після того, як склалася дружба віртуальна. І я дуже цьому рада!»

Віктору Тимчуку подобається аналізувати та співставляти обставини і події, а також розглядати варіанти, із-за яких події могли б набувати зовсім іншого розвитку. Тому він є серед активістів групи.

Хелена Лихопатер довго шукала сторінку чи форум українців в Італії, але переважно натрапляла на російські проекти: «Тішуся, що знайшла цю групу, я дійсно почуваю себе тут, як вдома» – розповідає вона.

Володимир Мокринський нещодавно повернувся на батьківщину, та не полишає нашого товариства: «Фейсбук – частинка мого життя. Це – такий собі куточок українця чи україночки на чужині… Я зараз в Україні, та сміливо можу сказати, що це – частина власне української Італії, яка рідна мені особисто» – зізнається він. Володимир хотів, щоб кількість активних, «працюючих» учасників була більшою. «Деколи до нас потрапляють люди, які поняття не мають ні про життя на чужині, ні про наші проблеми. Так що їм тут робити… А так – ми живемо, ми працюємо і творимо наше майбутнє. Воно у нас є, тому бажаю усім здоров’я, терпіння і цілеспрямованості».

Приємно те, що однодумці зустрічаються і обмінюються можливостями співпраці і в реальному житті. Напередодні святкування Дня матері у Римі одна зі адміністраторів Наталя Оленюх запропонувала вперше зустрітися учасникам групи. Цей заклик підхопили та втілили життя, таким чином учасники вперше подивилися один одному в очі (на фото). Наступним спільним кроком стало донорство крові для хворого співвітчизника.

Наша робота лише стартувала, бо на даний час інтернет – це єдина можливість для багатьох українців в Італії спілкуватися та обмінюватися інформацією. Адміністратори дякують усім за цікаві новини, обговорення, за можливість відкривати щось нове і краще пізнавати один одного. Бажають, аби кожен знаходив тут те, чого найбільше потребує, мав змогу розширювати горизонти власної обізнаності та коло друзів. Навчаймося кращого в інших, плекаймо краще в собі і любімо одне одного! – закликають вони і запрошують нових учасників.

Маріанна СОРОНЕВИЧ

Рекомендовані сторінки у Facebook:
• Українці в Італії (Об’єднуємося в єдину групу!)
• Gazeta Ukrainska, il giornale per gli ucraini in Italia
• Українська газета – видання для українців в Італії
• Українські школи в Італії
• Вивчення української мови як іноземної
 •  Ucraina. Ucraini in Italia

Як водії заробляють на українських заробітчанах

Євромайдан-Рим 16.02.14