in

Неполь. Людмила Балан: «Щоб пізнати душу народу, слід осягнути його мистецтво»

Львівська художниця Людмила Балан, у Неаполі проживає понад десять років. Викладає образотворче мистецтво в українській недільній школі.
Незважаючи на труднощі які доводилося долати, живучи далеко від батьківщини, Людмила не занехаяла свого найсокровеннішого покликання – малярства. Для неї це не просто хоббі, це – стан душі.

 

Українська художниця є постійним учасницею конкурсу «Сан Джорджо в малярстві»., який проходить в містечку Сан Джорджо Акремано. Її картина «Переможемо зло» здобула перемогу й увійшла до каталогу найкращих робіт.

«Я закохана в Неаполь, – щиро ділиться Людмила, це – місто навіває глибинні, приховані порухи душі. Неаполь – містичний. Зізнаюся, на початку, коли тільки приїхала сюди, відчувала певне відчуження до його жителів. Але згодом, коли ознайомилась з їх культурою, творами неаполітанських митців, зрозуміла, наскільки ми схожі. Найкращий спосіб пізнати душу народу, глибину й палітру його емоцій – це ознайомитися з його мистецтвом….»

Особливо великий інтерес художниця має до періоду неаполітанського класицизму, що відображається у тематиці її картин. Історичне місто Неаполь, з тисячолітніми нашаруваннями різних культур – іспанської, французької, сарацинської, латинської – з його перламутровою душею, яка так по-різному переливається у його населення, у залежності від кварталу проживання, й субкультурами різних соціальних класів, став невичерпним джерелом натхнення для творчої фантазії Людмили.

Поцілована богом, як називає італійський народ талановитих людей, Людмила працює вдень «попелюшкою» у помешканнях італійських сеньйор, а після обіду творить у своїй лабораторії, яку зімпровізувала на веранді скромної квартири коханого чоловіка-італійця.

Схильність до малювання у Людмили проявилася ще з раннього дитинства. У пятирічному віці вона виводила образи, які не завжди були під силу пересічному дорослому. Після закінчення середньої школи у Молдавії, куди були «запрошені» її батьки як вороги народу, шіснадцятирічна Людмила перїхала до Львова, де вступила в училище прикладного й декоративного мистецтва імені Івана Труша. З особливою теплотою і вдячністю художниця згадує сьогодні видатного митця й педагога, справжнього інтелігента Тараса Миколаєвича Драгана. Згодом мисткиня працювала вчителем образотворчого мистецтва у львіському педучилищі, також у СШ №36 і СШ №26 й заочно навчалася на художньо-графічному відділенні івано-франківського педінституту, де потім захистила дипломну роботу графікою на кераміці. Ця, остання, школа №26 була в тяжкому занепаді й її адміністрація запросила Людмилу попрацювати в ній, для того щоб підняти рейтинг навчального закладу, надавши йому посиленого художнього нахилу. І справді її школярі, почали частіше займати призові місця на обласних та міжнародних конкурсах малюнків. У 1998 році, коли прес екомічної кризи в Україні став нестерпним, Людмила покинула улюблену роботу й переїхала до Неаполя у пошуках нових життєвих горизонтів.

Справжньою віддушиною у неапольському житті художниці є робота з дітьми в українській недільній школі, де вона працює щосуботи на громадських засадах.

Зараз Людмила Балан ретельно готується до виставки, яка проходитиме в приміщенні асоціації імені Максима Горького. Тематика її картин є дуже різноманітною: натюрмоти, пейзажі, абстрактні образи, портретистика. До речі, більшість облич для своїх портретів художниця «зичить» у зовсім випадкових людей, за якими спостерігає у громадському транспорті. А ще Людмила любить зображувати відчуття свого дитинства, незабутній «теплий» образ рідної бабці, яка замінила їй вихователя й уособлювала для маленької дівчинки увесь світ. Надзвичайно цікавими є її абстрактні картини циклу «квіткові мрії», де художниця оригінально інтерпретує жіночі образи синтезом квітів і нічного світла. Щодо техніки виконання картин, то її складові – гуаш, темпера, олівець, також змішана техніка (гуаш і олія).

Людмила Балан мріє про відкриття власної художньої школи в Неаполі, де навчатиме майбутніх художників нової особливої техніки, яку вона сама відкрила. Наразі Людмила вирішила зберігати у таємниці своє ноу-хау.

Переглянь фотогалерею картин Людмили Балан

Наталія ІВАНИШИН

Апеннінський синдром: Україна вже вкотре програла Італії

Нового міністра сільського господарства Італії підозроють в зв’язках з мафією