Marianna Soronevych
Розмова із Массіміліано Ді Паскуале (1969), фотожурналіст і письменник, член Італійської асоціації українських студій(AISU).
Массіміліано Ді Паскуале пише про міжнародну політику і культуру на сторінках різних національних газет. Інтерв’ю у червні 2007 року з тодішнім українським президентом Віктором Ющенком, започаткувало його співпрацю зі Еast, журналом присвяченим країнам сходу Європи і світу. Автор книги “В Україні. Зображення для щоденника” (2010) та історичного нарису «Фабрики, міста, родини. Бенеллі 1911-2011″ (2011).
– Як давно ви зацікавилися Україною?
– Я цікавлюся Україною протягом останніх 8-9 років. Вона стала першою країною, із бувших радянських республік, яку я відвідав.
– Що вас пов’язує із Україною, крім роботи?
– Протягом цих років я багато разів відвідував Україну, жив там протягом довгих періодів. Вона стала для мене не тільки країною яка цікавить мене із журналістської, політичної, соціальної та культурної точки зору, а, майже, другою Батьківщиною. Планую в майбутньому вивчити українську мову. Зараз я лише трохи говорю російською.
– Розкажіть про ваші книги, присвячені Україні
– У 2012 році у Пезаро (місті де я живу) було організовано фотовиставку, присвячену Україні. У ній було представлено світлини, зроблені мною протягом шести років у різних українських містах. На основі цієї експозиції було видано фотокнигу «В Україні. Зображення для щоденника» У травні 2012 видавництво Серентея опублікувало книгу «Україна, земля на межі».
Українські міста дуже різняться між собою: габсбургський Львів, радянське Запоріжжя, літературна Полтава і Канів, пов’язані, відповідно, з Миколою Гоголем та Тарасом Шевченком. «Подорожі невідомою Європою» – це есе, яке у стилі щоденника розповідає про Україну, змішуючи враження від відвідання міст, з історією, традиціями, розповідями цих місць та їх жителів. Сів за цю працю з бажання вивільнити Україну як від стереотипного сірого образу пострадянської республіки та її оманної ідентифікації з Росією.
– Якими є ваші майбутні проекти?
– В даний час я працюю для Брадт, англійського видавничого дому над оновленням Туристичного Брадт гіду по Україні. Ця книга вийде у 2013 році. Крім того, разом із Лоренцо де Лорето, моїм другом-фотографом та відеомейкером, працюємо над документальним фільмом, знятим під час авто поїздки по України минулого літа.
– Які враження ви зберегли від України?
– Протягом, майже, десяти років моїх подорожей Україною я відвідав приблизно 40 сіл і міст. Навіть маловідомі місця, наприклад Вилково, – рибальське містечко у дельті Дунаю, яку називають Венецією України та Зміївка, село на Дніпрі в районі Нової Каховки, засноване колонією шведів у 1790 році. Я люблю кухню у вашої країни (зокрема, борщ і голубці), гостинність людей. Ціную той факт, що українці цікаві і доброзичливі по відношенні до іноземців. Єдине, щомене дратує – жадібність таксистів в Києві. Та, ймовірно, український мандрівник може сказати те ж саме про римських.
Розмовляла
Маріанна Сороневич
