in

Як ми, заробітчани, вбиваємо власну душу

Давно збиралася про це написати, ніяк руки не доходили. Але недавно, сидячи в пустій церкві, прийшла в голову така думка: а куди звертатися людині в хвилини відчаю, якщо вона не віруюча? До психолога, скажете. Маєте рацію – але ця послуга довга в часі, дорога по фінансах, та і не дуже доступна для заробітчанки.

Все нижченаписане – то мої власні спостереження і досвід спілкування з нашими жінками.

Чи піклуємося ми про наше психічне здоров’я? Зазвичай, нас ще дома з дитинства навчили, що найкраще лікування від депресії – фітотерапія (тобто кропивою по сраці). Тому такий орган,як душа, ми не лікуємо.

Коли вже доведемо до того стану, що душа метастазована до невилікування – ми гепаємо їй заспокійливі, спирт та похідні від нього… Від такого “морфіну” біль стихає, але метастази він не спиняє.

Так от, приїхали ми в Італію, в чужу країну із такою кількістю проблем та клопотів, що хоч на продаж виставляй. Але тут нас чекають нові: мови не знаю, документів не маю, грошей не маю…

Найдоступніше на перший час 24 години\7 днів на тиждень… Тобто, без вихідного, без відпочинку.

Це – початок кінця… Доля кожної заробітчанки з цієї точки неповернення складається по різному. Везіння теж грає свою роль…

Я визначаю цю ситуацію як “сучасне рабство”, добровільне рабство. Нас же ніхто не заставляє працювати у вихідні, чи відмовляє у відпочинку, також, ми завжди маємо можливість залишити таку роботу.

Але ми працюємо, бо треба грошей. Ми перестаємо жити. Ми стаємо пасивними глядачами в кінотеатрі. Ми дивимося фільм- життя наших дітей і близьких. Життя родини, де працюємо… А наше життя??
Прибираємо в тому кінотеатрі за мізерну плату- можливість дивитися ото кіно.

Що ж стається з нашою психікою? Що стається із нашою душею? Правильно. Там розвивається онкологія душі. Рак. Який метастазує, вражає всі невидимі органи (душу) і, як наслідок, починає вбивати наше фізичне тіло.

Я бачила в Італії дві України.

Одна працює в чужій країні. Неділями ходить до церкви. Вихідні займається суспільним життям. Пробує адаптувати своє життя під ті обставини, в яких опинилася, щоб завдати своєму фізичному і не фізичному тілу мінімум поранень.

Вони ходять на всі українські заходи, вони відкривають школи, вони танцюють, вони співають, вони вчаться…Вони шлють світу повідомлення: “Ми – україночки! Гарні, розумні, сильні, інтегровані. І світ дивиться на них, і каже: “Ого! Які класні”.

Вони зрозуміли просту річ: наша душа, як і наше фізичне тіло, потребує живлення. І від чим вони живляться, залежить їх здоров’я. Тому стараються по максимуму її нагодувати доброю і поживною їжею – емоціями.

Коли побачите групу таких українок, подивіться в їх очі. Там море спокою і радості.

Є ї інша Україна.

Жінки перебувають тих же обставинах, що і першому випадку. Вони мають один вихідний на тиждень, а інколи і не мають його… Вони сидять у парку і гірко нарікають на тяжку долю заробітчанки. Коли питаєш, чи не хочуть за п’ять, десять євро піти на український захід, вони кажуть – ні, то дорого… ні, я на роботі…

Абсолютна апатія…

Дехто із них в вільні від роботи години підносить стан душі алкоголем в сумнівних місцях, з сумнівними компаніями… “Двіж” для душі є, але користь такої їжі для душі сумнівна…

Вам доводилося бачити очі цієї України? Це – випалене поле.

Обставини мають значення. Інколи ми безсилі перед ними. І таке буває. Але ми в силах багато змінити.

Вчені кажуть: 10% всього що з нами відбувається ми змінити не можемо, 90% це – наша реакція на події. Тому так і стається, що потрапляючи в однакові обставини, доля людей складається по різному.

Бережіть свої душі, дівчатка. Давайте їм поживу. Не наповнюйте їх гидотою. Душа, на жаль, не вміє блювати. Інакше вона б віддала вам назад те, що ви їй туди напали.

В цьому сенсі шлунок “мудріший”. У нього що-небудь не впхаєш. Вирве!

Годуйте душу правильно. Вона хоче добрих емоцій. Позитиву. Не заперечуйте: “Де їх взяти, ті добрі емоції та позитив?”. Ви ж знаходите де брати негатив та недобрі емоції? Тож, якщо трошки змінити своє ставлення гігієни душі, то можна знайти і добро.

Бережіть себе. І пам’ятайте – профілактика захворювання набагато дешевша, ніж його лікування.

Автор: Оріана

Вильоти Ernest призупинили в Києві через борг?

У Римі проходить виставка українських художників