Люстрація – чистка влади

   Закон про люстрацію: чи зможуть благі наміри зламати стару систему?

 Верховна Рада України ухвалила в другому читанні Закон «Про очищення влади» чи, як його називають у народі, — про люстрацію. Зараз закон готують на підпис президентові. Втім досі остаточної редакції документа ніхто не бачив, навіть його автори: від першого читання в проект закону було внесено понад 400 поправок, яких саме — невідомо.

 Закон про очищення влади пропихали зі знач­ними зусиллями і не без громадського тиску: обидва читання супроводжували масові протести під стінами парламенту.

Цей документ, поза сумнівом, революційний. Про необхідність люстрації в Україні говорять з 1991 року і саме її відсутністю люблять пояснювати втрати нашої країни на шляху становлення. Питання очищення влади особливо гостро постало під час Революції гідності, тож нині йдеться про люстрацію не лише членів Компартії, як це було у світовій практиці, а чи не всього державного апарату.

Умовно суб’єктів люстрації за часовими рамками можна поділити на дві групи. Перша — ті, які до 1991 року працювали на керівних посадах в Компартії чи комсомолі, були агентами чи штатними працівниками КДБ, працювали політруками в армії чи міліції. Друга — ті, хто займав відповідальні посади під час правління Януковича. Мова йде про міністрів, вищих посадовців прокуратури, міліції та податкової міліції, суддів, голів районних та обласних адміністрацій та їхніх заступників, членів РНБО, працівників адміністрації президента, самого президента, голову НБУ, Рахункової палати тощо. Особлива увага — до правоохоронців, прокурорів та суддів, які причетні до подій листопада 2013-го — лютого 2014 року. Всіх цих людей автоматично вважають такими, що перевірку не пройшли. Щоправда, закон не поширюватиметься на осіб, які є учасниками АТО. Як зазначає один з ініціаторів закону Єгор Соболєв,  «якщо людина є учасником бойових дій у війні за незалежність, то її попередні гріхи, зок­рема робота на режим Януковича, вважаються змитими кров’ю».
Ще одна категорія тих, хто потрапляє під люс­трацію, — корупціонери та люди, які не можуть пояснити походження статків своїх та близьких родичів.

Якщо закон набуде чинності, в Україні може бути звільнено з займаних посад до мільйона чиновників.
Утім ця цифра могла б бути ще більшою: у першому читанні законопроект охоплював значно ширше коло осіб, включаючи, зокрема, народних депутатів. А оскільки закон і без того був доволі радикальний, чимало нинішніх нардепів та представників центральної влади так чи інакше потрапляли під його дію, то задля позитивного голосування у другому читанні довелося пожертвувати низкою пунктів. Зокрема, зі закону виключили всі виборні посади: депутатів, уповноваженого з прав людини, конституційних суддів. Як зазначають автори документа, зараз у ВР триває узгодження правок, а їх близько 400. Щоправда, активісти попередили: якщо закон суттєво спотворили, шини й запальнички в країні ще не перевелися.

За законом, перший орган, який потрапляє під люстрацію, — Міністерство юстиції, оскільки саме воно є головним люстраційним органом. Тобто спочатку відбудеться очищення міністерства, а після того міністерство люструватиме інших.  Також буде створено громадський орган, який контролюватиме процес люстрації.
Найскладніше буде з майновими справами: через недосконалість антикорупційного законодавства, яке не дозволяє вийти за коло сім’ї чиновника.

Водночас експерти доволі скептично оцінили як сам закон, так і його подальшу ефективність. Кажуть, закон сирий і містить величезну кількість суперечностей, що утруднить його реалізацію. Крім того, він охоп­лює надто велику кількість людей, що може призвести до колапсу вертикалі державної влади.

«Якщо спробують реалізувати цей закон у такому масовому масштабі, це призведе до величезних організаційних і структурних проблем. Річ не в тому, щоб звільнити всіх, — одночасно треба думати: хто прийде на місце цих людей і як швидко. Інакше ми можемо просто заблокувати нормальну роботу державних установ», — наголосив Фесенко.

Схожої думки дотримується експерт з конституційного права Олександр Москалюк. За його словами, дуже багато країн, у яких запроваджували люстрацію, потім відмовлялися від неї або конституційний суд визнавав люстраційні закони неконституційними, тому що в них порушувалися певні базові принципи.
Але нині є важливіше запитання: чи може Украї­на дозволити собі лояльність? Збудувати багатоповерхівку на гнилому фундаменті неможливо. Скільки його не ремонтуй, він все одно осипатиметься і рано чи пізно похоронить під собою усі наші зусилля.

Ірина ГАМРИЩАК

Довідка

Люстрація — заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі. Термін зазвичай вживається щодо процесів у посткомуністичних державах Східної Європи з кінця 80-их років XX століття, де люстрація застосовується до високопосадовців комуністичного режиму, колишніх агентів таємної поліції, іноді — до всіх членів комуністичних партій. Зокрема, люстрація була проведена в Чехії, Польщі, Німеччині, Угорщині, Румунії, Грузії, Литві, Латвії, Естонії та інших державах.