in

СБ: Україна посідає п’яте місце в світі за кількістю трудових мігрантів

Згідно даним звіту Світового банку “Міграція та грошові перекази” Україна посіла п’яте місце в світі за кількістю трудових мігрантів, повідомляє “5 канал”.

Близько 7 млн громадян України працює за кордоном. Найбільше – в Росії, Італії та США. За кількістю мігрантів Україна поступається Мексиці, з якої виїхало близько 12 млн осіб, Індії, Китаю та Росії.

За прогнозами Світового банку в 2010 р. трудові мігранти надішлють до України 5 млрд 300 млн дол.

Відзначимо, 20 жовтня завідувач консульським відділом при посольстві України в РФ Володимир Саєнко заявив, що щорічно кількість трудових мігрантів з України в РФ збільшується.

За його словами, в 2009 р. громадяни України отримали 245 тис. дозволів на роботу в РФ, за перше півріччя 2010 р. – 160 тис.

Крім того, за даними статистиків Чеської Республіки, українські трудові мігранти залишають Чехію, а на їхнє місце приходять громадяни країн Європейського Союзу.

Упродовж майже двох останніх десятиліть український трудовий мігрант вважався у Чехії символом дешевої, а часто і рабської праці. Останнім часом символіка змінилася: не українці переважають у чеському господарстві, а мігранти з Польщі, Словаччини, Болгарії, Румунії.

У вересні в Чехії працювало понад 219 тис. іноземців. Це на півтисячі більше, ніж у серпні, і на чотири тисячі більше, ніж навесні. Чеська економіка не може обійтися без чужинців загалом, але конкретно без українців – може.

Варто також відзначити, що 13 жовтня у Верховній Раді України був зареєстрований проект закону “Про ратифікацію Угоди між Україною та Іспанією щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами”.

Метою прийняття проекту (№ 0187 від 12.10.2010 р.) є набрання чинності угодою між Україною та Іспанією щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами (далі – угода), підписаною 12 травня 2009 р. у м.Мадрид.

РБК України

Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 0 Середній: 0]

Походеньки Берлусконі

Інтеграція: сподівання та реальність