Marianna Soronevych
Чотири роки тернополянка Ганна К. з трьома дітьми не може переступити поріг власної хати у одному з сіл Тернопільського району. Ціна питання – майже 900 тис. грн. Саме у стільки оцінила забудову будівельна експертиза. Загалом же йдеться про 0,15 га землі та розташований на ній двоповерховий житловий будинок з трьома окремими входами, господарськими спорудами, гаражами тощо.
Початок цієї історії банальний. На початку 1990-х руйнувались не тільки політичні устрої країн колишнього Союзу. Уламки системи поховали під собою не одну родину: безробіття, безгрошів’я, невпевненість у завтрашньому дні підкосили багатьох. От і чоловік Ганни Сергіївни замість того, щоб шукати нові заробітки, сховався в обіймах зеленого змія і перекинув турботи про дітей на тендітні плечі дружини. Відтак після розлучення жінка лишилась одна тоді ще з неповнолітніми трьома дітьми на руках, а зарплати на бавовняному комбінаті «Текстерно» виплачувались вкрай нерегулярно.
«Я не хотіла, щоб мої діти задивлялись голодними очима на дітей із заможних родин, от і забралась на заробітки за кордон», – невесело посміхається співрозмовниця.
Пані Ганна тільки зовні беззахисна, у цієї маленької жінки насправді залізна воля. Позичивши мінімальну суму, щоб тільки доїхати до Італії, вона виробила документи і поїхала на заробітки. Звичайно, на Апеннінах нікого не цікавив її диплом, вища освіта та знання. До того ж потрібно було повертати позичене. Відтак пішла доглядати немолоду пані. Звичайно, спочатку сплатила кредит, але вже незабаром змогла передати дітям пару доларів, потім – більше. Жінка не приховує: розлуку з дітьми переживала важко, однак розуміла, що по-іншому не вийде.
Згодом переїхала у містечко Брешія (це у передгір’ї Альп, на річці Гарца, неподалік від Мілана). Саме тут жінка і познайомилась із Андрео Б..
Це стереотип, що за кордоном усі заможні. Ні, наш герой все життя пропрацював водієм. Один час навіть перевозив пересувний чи то цирк, чи атракціон. Крім того, підробляв садівником. Тим не менше, італійські пенсії – це вам соціальна виплата пересічного українського пенсіонера. Для нас тих же 900 євро – сума чимала, скільки отримує пенсії пан Бруно, невідомо, але цих коштів йому цілком вистачає для безбідного життя у гостинній Галичині.
Отож велелюбний синьйор одразу уподобав симпатичну блондинку. Тим більше, що українка завжди гарно вдягалась (пані Ганна неабияка кравчиня і, навіть виїхавши за три моря, викроювала вільний час, аби обновити свій гардероб, шила та перешивала свої речі).
На початках, зізнається співрозмовниця, він її просто лякав: дядько під два метри ростом із чорними очима та сивою бородою не відрізнявся делікатністю манер, помножених на всім відому італійську емоційність, а гучний голос її просто відлякував. Жив він у недорогому готелі і не приховував, що залишив родину та судиться з дружиною, вимагаючи розлучення.
При усій зовнішній непривабливості він мав золоті руки і запросто, побачивши, що Ганні потрібно щось відремонтувати, сам приходив і, бурмочучи собі під ніс чи то пісеньку, чи просто розмовляючи з собою, ладнав, ремонтував, лагодив. Невдовзі не першої молодості кавалер придбав собі новий одяг і навіть вставив зуби. І от вони вже почали з’являтись на людях разом.
На початку 2000-го року жінка зізналась, що хоче купити десь у селі ділянку та побудувати хату. Як не дивно, італійцю ідея впала до вподоби, він жваво підтримав Ганну і навіть захотів разом з нею поїхати у невідому, загадкову Україну.
Так у 2004 році вони завітали у Тернопіль. Ганна Сергіївна заходилась втілювати власну мрію, а її супутник усіляко підтримував її починання.
«Чого він вчепився у мою ділянку? – не розуміє зараз вона. – Якби Андрео сказав, що також хоче придбати дім, він міг би купити десь поруч, або навіть нехай би купував мою ділянку, я би шукала собі щось інше. Он скільки землі навколо».
Зрештою, якщо вони вже були разом, а у Тернополі чоловік навіть жив у кімнаті її сина, жінка вирішила, що це до чогось його зобов’язує. Тому і не приховує: так, брала у Андрео кошти, наприклад, коли шукала нову роботу, а тут ще у доньки був випускний вечір. Не вбачала великої трагедії, якщо Андрео давав свої кошти за будматеріали. Проте це були незначні суми, наполягає Ганна К. і наголошує: загалом же будівництво «тягнула» сама. До речі, коли вона придбала ділянку у одному з сіл Тернопільського району, розміщена на ній новобудова була готова трохи більше, ніж наполовину. Зараз у будинку вже живе Андрео зі своєю новою, вдвічі молодшою пасією.
Отож будівлю купили у середині серпня 2004 року, причому декілька років поспіль колишні співмешканці схрещували мечі. Точніше, документи – кожен сам свої, доводячи, що саме він є власником злощасної будови. Причому першим (це було влітку 2008 року) до служителів Феміди звернувся синьйор Андрео Б., але тоді він вимагав від колишнього власника ділянки та новобудови визнати його майнові права, відтак – укласти договір купівлі-продажу.
На той момент (нині це вже зрозуміло) його почуття до пані Ганни досягли критичного мінуса. Тож коли жінка почала збиратись назад до Італії, співмешканець зголосився продовжувати будівництво. Трохи ображена, тернополянка напекла собі пиріжків й подалася гарувати в Італію, лише зрідка навідуючись у Тернопіль.
Її палкий кавалер-пенсіонер лишився в міській квартирі жінки та влаштував будівельний безлад. Але минула зима, співмешканець кошти витратив, але спромігся лише так-сяк пофарбувати стіни. До того ж жінці почали телефонувати знайомі та скаржитись на досить недвозначні пропозиції Бруно: мовляв, я заплачу за інтимні послуги. Пригадалось, що вона не раз телефонувала, але обранець просто не відповідав, а потім починав вигадувати дитячі причини. «Я відчувала, що він мені бреше, але я така людина, що мені потрібно переконатись», – зізнається Ганна Сергіївна. І напередодні Великодня повертається до Тернополя.
Розмова відбулась неприємна, однак Андрео переконував, що всі ці Віри та Іри, записані в його мобільному, не мають для нього значення.
Більше того, засвідчила згодом у суді приватний нотаріус Наталія Будз, коли влітку 2004 року громадянин Італії Андрео Б. звернувся до неї оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, то приходив завжди з Ганною Конечною. Отож нотаріус запропонувала Андрео письмово засвідчити факт, що він із Ганною К. перебувають у фактичних шлюбних відносинах і що він не заперечує щодо придбання нею нерухомого майна у Байківцях. Іноземець охоче погодився та підписав усі документи.
Але незабаром жінка просто на «гарячому» застукала свого коханця у вагончику на новобудові. Українці у подібному випадку запропонували б розставити всі крапки над «і» та розійтись. Натомість Б. Андрео знову почав запевняти, що це лише «чоловічі вибади».
Повертаючись до питання, хто ж насправді будував розкішну садибу, необхідно зазначити, що, проживши декілька років в Україні, італієць лише недавно отримав у податковій ідентифікаційний номер, до того ж українською мовою Андрео й досі добре не володіє. В усякому разі, у суді спромігся промовити лише декілька фраз. Відтак важко повірити, що він міг самостійно керувати процесом будівництва: наказувати робочим, замовляти, скажімо, пісок, цеглу, цемент.
«Я замовляла проект будинку, знаю, де у фундаменті встановлено «бики», пам’ятаю, скільки використано будматеріалів», – розповідає співрозмовниця.
Зрештою, все б нічого, але чому благовірний зі своєю молоденькою пасією викрали у домовласниці документи на новобудову та зошит, в якому пані Ганна занотовувала витрати на будівельні матеріали? Згодом, щоправда, документи таки повернули міліції.
Не варто демонструвати спідню білизну, розповідаючи про весь непотріб, бруд та образи, пережиті Ганною Сергіївною за останні вісім років. Адже молода, але кремезна тернополянка тільки на початках кричала, що їй Андрео потрібен разом з автівкою. Невдовзі вона з кулаками (у повному розумінні) відстоювала точно не нею побудовані апартаменти й по-хуліганськи побила домовласницю. Цей факт також отримав належну судову оцінку, оштрафувавши молодицю на 2 тис. грн. Тим не менше, саме вона разом із Андрео наразі проживають у хаті в одному з сіл Тернопільського району.
…Філологи стверджують, що українська мова – друга за мелодійністю після італійської. Однак Андрео Б. та Ганна К. так і не змогли порозумітись і цивілізовано, без пересудів вирішити проблему.
Судячи з поведінки в суді, навряд італієць Андрео Б. дивився драму свого геніального земляка Федеріко Фелліні «Ночі Кабірії». Тим не менше зі своєю колишньою коханою повівся, як герой кінострічки.
Жанна Попович (“Номер один”)
