Кальварій Люби

Завжди привітна, усміхнена. Здавалося би безтурботна, як той птах небесний, як лілія польова не думає про те, що буде завтра, радіє сьогоднішнім днем. Та така вона лише зовні

Знаю Любу вже п’ять років. Струнка, красива, завжди доглянута і елегантна. На вулиці не пройдеш, щоб не звернути на неї увагу. Завжди привітна, усміхнена, першою знаходить найточніші слова підтримки і розради. Не пропустить нагоди щоб привітати знайомих і друзів з урочистим днем, подарувати букет квітів, заспівати. Здавалося би  безтурботна, як той птах небесний, як лілія польова не думає про те, що буде завтра, радіє сьогоднішнім днем. Та така вона лише зовні…

Бувший викладач хорових дисциплін Львівського культосвітнього училища, має прекрасний голос. Свій талант передала трьом дітям. Сама їх виховала, бо рано овдовіла. Найменшенька була ще на руках, коли відійшов чоловік… В її вухах досі звучать його останні слова: «Люба, діти!…» Тому і не думала про особисте. Усю себе віддала діточкам.

Найстарша, Наталя, аспірант Львівської консерваторії, піаністка, учасниця міжнародного конкурсу і мати трьох дітей. Наймолодша, Іринка, студентка музичної академії в німецькому Кьольні, працює в оперному театрі Дюссельдорфу. Щоліта приїздить вона до мами у Фоллоніку, що у Тоскані, і разом із чоловіком дає концерти для місцевих українців, та усіх бажаючих послухати чарівну музику і солов’їний спів молодої української красуні.

Мама вслухається, тішиться, як зміцнів голос, як чітко виводить вона  трелі та складні переходи. Часом непомітно змахує із щоки непрошену сльозу і розчулено приєднується до овацій присутніх.

… Може у цю мить згадує свого середущого, Андрійка: як він, де він?

У 2004-му Андрій вистояв на Майдані у Києві. Перемерз, і як наслідок почала відмовляти одна, а потім і друга нирка. Спочатку були постійні діалізи, та стан здоров’я погіршувався. Єдиний порятунок – трансплантація. Та де ж знайти донора, хто візьметься за таку складну операцію? Звідки взяти неймовірну суму грошей? Від однієї думки у матері крається серце. Важко уявити, що вона може назавжди втратити свою дитину! Свого сина із неймовірною жадобою до життя!

Кажуть: «Із миру по нитці, а бідному – сорочка». Рідні, актори львівського театру імені Марії Заньковецької, друзі, церква, учасники гурту «Океан Ельзи», викладачі Львівської консерваторії,  українці в Італії, любов матері та польські лікарі подарували хлопцеві другий шанс.

Аналізи показали, що нирки обох сестер Андрія йому для пересадки не підходять, сумісною виявилася лише мамина кров. Та майже перед операцією, через постійні переживання, у Люби значно знизився вміст гемоглобіну. Рішення довелося терміново шукати у Польщі.

Зараз Андрій живе із донорською ниркою, а мама – працює в Італії, щоб продовжити йому життя.

Ночами її мучать тривожні сни. Доглядає за старим немічним сіньйором, котрому вже набридло лежати в ліжку. Люба все витримує, і на наступний день знову всміхається. Привітна, незважаючи на свою біду допомагає іншим людям.

Я захоплююся цією жінкою, матір’ю. Скільки в ній внутрішньої сили та терпіння, що перемагають усе: і душевний біль, і фізичну втому. Вона йде вперед…

Олександра КЛІЩ