Marianna Soronevych
“Я краща! Ні я краща! А я червоніша, а я, а я, а я…” Розмовляли – перегукувалися писаночки у Пасхальному кошичку пані Ганни Никифорук. Внучка Віталінка в в цьому році зробила свято Великодня справді нарядним, колоритним, як її молодість.
День у день, напередодні Пасхи вкладала у розписування своїх писаночок все уміння, любов до малювання, душу і серце. Адже її роботи мають сьогодні прикрашати кошичок і святковий стіл , а надалі будуть оберегом родинного вогню. Щоб горів, а не жеврів, щоб багаття все більше розгоралося, і, іскорки, відкочені від основного багаття – роздмухувалися вітром і створювали нові, спочатку маленькі, а потім все більші і більші сімейні вогнища! А писанки, писані кольорами з вогню, землі і води, служили нам оберегом життєвим. Родинним.
Отак собі підморгували писаночки одна одній, роздивлялися одна одну, дивувалися багатою на уяву своїй «мамі» Віталінці, що так по різному оздобила кожне яєчко, стільки змісту вклавши до свята Христового Воскресіння.
Одна із писанок відрізнялася від інших задуманістю, видно було зразу, що задуми в неї набагато більші і важливіші, ніж у її подруг.
– Що з тобою? Чи не захворіла?
– Ні, навпаки, силу в собі чую велику. У сні до мене Ангел прилітав, і сповістив, що надії на мене покладає такі, що ще ніхто в світі це не зробив. Я сказала, що готова, і почала рости.
– А й справді, ти значно більша стала від нас, ти ростеш! Це диво, це ще одне диво, яке сталося в час Пасхи!
Писанка росла і сяяла, відчувала в собі силу Божу і здатність оберігати не тільки оселю, а й ціле місто! Писанку зразу помітили люди, відчули її покровительство і вибрали для неї найкраще місце в світі- в гуцульському центрі України – мальовничій Коломиї!
Привіт, рідна, ну ось і побачились! Скільки по світу їздила, жила, а такої краси, величі і уповноваження ще ні в чому не бачила. Щасти тобі, а нам разом з тобою!
Оксана Дашкевич – Никифорук
2005. Італія.
